Гніздо

– А чому ii заборонили?

– Колись тобi розповiм, – на обличчя Ясмiн раптом набiгла холодна тiнь.

– А як ii iм’я?

– Шерма Шайнар, вона з Ноли.

– А почитай ще щось з ii вiршiв.

– Слухай:

Я знову прив’язана до платану.

Мене намастили медом, щоби комахи знали, куди летiти;

щоби вони заповзли в мене через усi отвори

i щоби пiсля iхнiх щелеп мене стало зовсiм мало,

самi лише кiстки: блискучi, гладенькi,

такi ж досконалi, як я тепер. Тому що насправдi комахи

вiдкривають глибшi шари краси,

а не знищують, як думають тi, хто ненавидить.

– Це отак я прив’язана до самоi себе, – пiсля довгого мовчання мовила Пела.

– Ти сказала як поет, – Ясмiн присiла на лiжко i заходилась пестити Пелу. – Ти не пробувала писати?

– Нi, – дiвчина вiдсунулась вiд флаг-марiнера. – То не мое.

– Щось не так, руденька?

– Я хочу бiльше знати про цю Шерму. Де можна дiзнатись про неi?

– Я ж уже казала: вона заборонена поетеса. Якщо ти зробиш запити щодо неi в iнформацiйних мережах, тобою миттево зацiкавляться Джи Тау.

– Вони мною й без того цiкавляться.

– З якоi це радостi?

– Мiй брат чогось там накоiв проти Імперii… Ця заборонена Шерма воюе з iмперцями?

– Я знаю про неi не так уже й багато. Кажуть, що вона телепатка i неймовiрна сексi. Вона здобула дiамантову корону на альфiйскому всепланетному конкурсi краси. Навiть була коханкою iмператора…

– Теперiшнього?

– Нi, покiйного Туре Шактiрi. Потiм вона очолила заколот проти Імперii i пiфiйських жриць.

– Коханка iмператора очолюе заколот i пише такi вiршi? Крутезна дiвка… – Пела замислилась, потiм тяжко зiтхнула: – А я пропадаю у цiй дiрi, як грьобане щуреня.

– Тобi тут погано?

– Погано? Це слабо сказано. Мене вигрiбае вiд цiеi школи, вiд цiеi смердючоi Золотоi Планети, вiд цих товстолапих тупакiв, вiд цiеi суки Оси, вiд усього, всього, всього. Ви-грi-ба-е!.. Вони ж тут усi такi моралiсти, а знали про нас з Осою, знали все i не вигнали нас, не вiдправили до карцеру… Я тобi вiрю, це така iхня полiтика.

Вони дивляться на переселенцiв, як на корисних збоченцiв, як на дешеву робочу силу. Ми для них гiршi за клонiв. Їм головне, щоб ми не чiпали товстолапих, а мiж собою… Хоч би й повбивали одне одного, товстолапим до одного мiсця. Ненавиджу цю планету!

– Хочеш рвонути звiдси?

– Хочу, – Пела недовiрливо подивилась на Ясмiн. – А ти менi допоможеш?

– Спробую.

– Але в мене на мандри немае фунтикiв.

– Не в грошах справа, руденька.