Гойдалка

– Вибач.

– Отак краще… Я ж не проти наказiв, брате, – Зоран налив i прирiвняв кiлькiсть напою у склянках. – Офiцер Імперii не може бути проти наказiв. Ти ж розумiеш… Але ж ми… Ми, вiйськовi, тепер зовсiм поза грою. Зовсiм… Рептилоiди, жрицi… Я знаю, що ти скажеш. Ти скажеш, що iмператоровi виднiше. Так? От, бачиш… А отець-командир тобi скаже, що нами тепер править не брат наш Теслен. Нами править Їi Величнiсть Преподобна iмператриця Сайкс.

Я помиляюсь? Не чую?

– Я не лiзу до полiтики, – звертання «брате» сьогоднi не розчулило, а радше насторожило Вольска.

З командором щось вiдбувалось. Щось його гризло зсередини. І природа цiеi гризоти непокоiла ксенобiолога.

– Не лiзь, не лiзь, брате, хто ж проти… Але невдовзi – дуже-дуже скоро – полiтика сама залiзе до тебе. Та що я кажу: вже залiзла. Де тепер твоя Шерма?

– Моя?

– Твоя. Ти ж все ще ii кохаеш.

– Я б…

– Кохаеш, брате. Я знаю. Сниться вона тобi… – Зоран пiднiс склянку до рiвня очей, примружився на свiтло, що виблискувало крiзь рiдину.

– Давай вип’емо за любов. За iстинне цiлковите земне кохання. Щоб тривало!

– Хай буде так.

– До дна, – не забув нагадати далекий нащадок балканських слов’ян перед тим, як спорожнити склянку.

Вольск вкотре подивувався незвичному вiдчуттю одночасно пекучого i животворного струму у стравоходi. Жодний iнший напiй не дарував такого поеднання.

«Ефект натурального продукту», – припустив ксенобiолог, вiдправляючи склянку до утилiзатора.

Йому здалось, що погляд Зорана спрямовано повз брата-Стража, повз панель, повз тривимiрне зображення Матерi Зiрок, повз рубку.

Повз цiлу систему Талiс. Що дивиться капiтан-командор у те заповiдане й невидиме iншим, де справжнi воiни Імперii вiдчувають твердий грунт пiд ногами.

Гвен Вей здивувалась, побачивши у щiлинi мiж розсувними панелями живу комаху. Подiбна до крихiтноi срiблястоi рибки, та спритно побiгла стiною. Трiпотiння ii довгих вусикiв здалось баронесi кумедним.

Termobia domestica, класифiкувала вона несподiвану гостю.

Синантропна, тобто звична в людських оселях, iстота iз загону щети-нохвосток. Одна iз найдавнiших та найдосконалiших iстот Землi. Пiвмiльярда рокiв тому щетинохвостки освоювали простори колисковоi планети. Вони були сучасницями велетенських акул-мегалодонтiв та перших сухопутних рептилiй.

«От i вiр технiкам, що зорельоти абсолютно стерильнi», – Гвен спробувала впiймати комаху, але та з неймовiрною швидкiстю добiгла до технiчного отвору i щезла в ньому.