Інтуїція

Цей маневр дозволяв акцентувати увагу не на iхнiй аморальнiй позицii, а на моiх дрiбних похибках, моiх помилках, бо я висвiтлив ту чи iншу подiю не тодi, коли потрiбно, i не в тому ракурсi. Все це змушувало мене, аби остаточно не втратити завойованих позицiй, притишувати свiй гнiв i просто вичiкувати зручного випадку, щоб розпочати новий наступ.

Подiбна позицiйна гра зараз iнтуiтивно вiдбувалась у мене з професором. Нiхто з нас не мiг би сказати, в чому суть цiеi гри, що ми хочемо довести одне одному, але я вiдчував, що перегнув палицю, що якщо зараз не зупинюсь, то програю всю гру.

Я внутрiшньо зiбрався i вирiшив мовчати, не провокуючи професора.

17

– Ви, колего, збиваете мене своiми непотрiбними пошуками, – професор, вiдчувши мою слабинку, знову пiшов у наступ. – Ви ж знаете, як запрограмована в мене пам’ять. Якщо я зiб’юся, доведеться розпочинати все спочатку. Алданова ми проходимо з вами вже третiй мiсяць, а кiнця й краю не видно, бо я постiйно повертаюся назад, до того мiсця, де мене збили.

Повiрте, що е ще чимало цiкавих письменникiв, про творчiсть яких вам було би корисно знати.

Менi хотiлося вчинити з професором так, як це зробив зi мною вiйськовик: згребти, мов слiпе кошеня, i з усiеi сили жбурнути його на цементну долiвку, а потiм iз радiстю спостерiгати, як старий буде збирати докупи своi розчавленi мiзки. Я нiколи не зауважував за собою садизму, якоiсь жорстокостi стосовно людини чи тварини. Це було правило. А старий був винятком, який пiдтверджував це правило.

І я знав, що рано чи пiзно зроблю зi старим саме так.

Але зараз треба було мовчати, зiбрати в кулак всю свою волю, затаiтися, щоб не програти всю гру, цiною якоi було життя. Я не розумiв, чому я так думаю, але iнтуiтивно вiдчував, що так воно i е насправдi.

– З точки зору Алданова, – як нi в чому не бувало, продовжував свою лекцiю професор, – причиннiсть в iсторичному процесi iснуе, але замiсть одного ланцюга причин i наслiдкiв слiд шукати велику кiлькiсть незалежних один вiд одного ланцюжкiв.

У кожнiй окремо взятiй наступна ланка залежить вiд попередньоi. Але в схрещуваннi ланцюжкiв необхiднiсть i доданiсть вiдсутнi – ось чому немае жодноi користi вiд того, щоб робити iсторичнi прогнози: вони нiкому й нiколи не вдавалися. Велика особистiсть впливае на iсторичний процес, оскiльки використовуе, за термiном письменника, щасливий випадок проти нещасливого випадку.