Вендета по-українськи

Де ж твiй, Надю, полюбовник пропав? Такий гарний хлопець, чемний, завжди вiтаеться. Ти ж його, Надю, далеко вiд себе не вiдпускай, бо кращого не знайдеш.

– Бачиш, навiть сусiдка так каже, – звiв на неi очi Юрко. – А ти думаеш, вагаешся…

– Я не вагаюся… Невже тобi не подобаються нашi стосунки? Ярма на шию захотiв?! Не одна я, а з сином. Та й дай менi оговтатись, прийти до тями пiсля першого «щасливого» шлюбу.

Вона зробила наголос на словi «щасливого» i спохмурнiла. Два роки тому Надя розлучилася. Не зiйшлися характерами.

Про колишнього чоловiка волiла мовчати, а Юрко не дуже й розпитував. Знав тiльки, що iнiцiатором розлучення була вона. Власне, в примiщеннi мiського суду вiн ii побачив вдруге…

– Сьогоднi ти мене пригощаеш, – весело сказав Юрко, – а завтра я тебе запрошую в гостi. Прийдеш?

– Завтра? Я подумаю… Якщо мама забере Василька до себе, тодi…

– До речi, звiдки у твоеi сусiдки така точна i вивiрена iнформацiя? – запитав Ткач.

– Про що?

– Про полюбовника.

– Стiни тонкi, лiжко скрипить, а ти бугай здоровий, – вiдказала Надя, всмiхнулася, ще й помахала перед носом Юрка вказiвним пальцем.

Настрiй у неi полiпшився, вiн це вiдчув.

– Ображаеш, люба, ображаеш… Який з мене бугай? Інвалiд пiсля одного прикрого iнциденту. Пiвроку в шпиталi вiдлежав. Чотири кульових поранення, три переломи, одна нога коротша на два з половиною сантиметри. А ти кажеш – бугай. Та я тебе i обiйняти як слiд не можу, бачила б мене, який я був у вiйську!

– Ну, ну, не прибiднюйся.

Тебе я добре знаю, нiчого тобi не бракуе.

– Мене студентам медiнституту показували, – вiв далi Юрко, – i казали: «Цього спiвробiтника спецпiдроздiлу МВС вернули з того свiту». Вижив, бо про тебе думав. Ти менi з першого погляду сподобалася, коли на майданi Незалежностi вперше тебе побачив.

– Романтична iсторiя, нiчого не скажеш, – посмiхнулася Надя, – ми тодi iздили пiкетувати Верховну Раду, а потiм був мiтинг… Падав снiг, я змерзла, i ти хотiв менi погрiти руки…

– А ти навiть розмовляти зi мною не хотiла.

Сприйняла, як ворога, як iдейного супротивника.

– Мiлiцii сила-силенна. В шоломах, з кийками. Мовчазнi, похмурi, пики квадратнi, а ти був у цивiльному, тiльки з рацiею, i розмовляв украiнською мовою. Менi редактор завдання дав – написати про мiтинг. Боязко було, нас твоi хлопцi в кiльце взяли.

– Нiхто вас у кiльце не брав, – заперечив Юрко. – Навпаки – оберiгали, пильнували, щоб провокацii якоiсь не сталося. Ми мiтингами не займалися.