Вендета по-українськи

Ти пий чай, бери бiльше цукру, хочеш, я тобi пляцка врiжу? Смачний, мама спекла.

– Дякую, Надю, не треба. Засидiвся я в тебе, вже майже перша, – сказав Юрко i подумав, що треба когось послати в пологовий будинок. А ще – добре офiс Штима перевiрити, мабуть, звiдти ниточка потягнеться.

– В тебе ненормований робочий день, а редактор дав менi завдання, посидь трохи, поговоримо. Казав, щоб я дещо в тебе вивiдала, так би мовити, одержала iнформацiю з перших рук. Мотиви, версii, хоч що-небудь, Юрку?

– Вибач, Надю, таемниця слiдства, не маю права розголошувати.

Степан Степанович у нас контактуе з пресою. Може, дасть тобi iнтерв’ю. Хочеш, я домовлюся?

– Юрчику, час бiжить. Вже приiхали двiйко поважних панiв з обласних газет. І то якi? Заступник головного редактора i заввiддiлом! Почали збирати матерiал. А завтра вранцi мае прибути Саковський. Чув про такого? Вiдомий репортер з Киева! А рiдна мiсцева газета плентатиметься, як завжди, у хвостi. Ти зовсiм не патрiот свого мiста.

– А що ти хочеш знати?

– Ну, як його зарiзали… Хто мiг таке вчинити i чи вийшли на слiд убивцi? Ти ж веселий, виходить, справи не такi й кепськi.

Юрко важко зiтхнув.

– Нiчого б не сталося, якби ти менi трохи розказав, – додала Надя.

– Про що, як його вбивали? Тобi справдi це цiкаво?

– Я – журналiстка. Така в мене робота. А мiй, так званий наречений – слiдчий прокуратури. То чому я повинна за iнформацiею бiгати до Степана Степановича?

– Аргументи в тебе, Надю, залiзнi. Приперла полюбовника до стiни.

В нас поки що нiчого конкретного немае. Працюемо.

– Слiдство зайшло в глухий кут?

– Не зовсiм… Перевiряемо кiлька версiй. За день-два такi справи не розслiдуються. Шосту заповiдь «Декалогу» члена ОУН знаеш?

– Нi, – вiдказала Надя, – знаю першу: «3будуемо Украiнську Державу або загинемо у боротьбi за неi».

– Шоста каже: «Про справу не говори з ким можна, лише з ким треба». Моя тобi, Надю, порада. Краще в справу Штима не вникати. Нехай тi пани, що приiхали, пишуть.

Подивимося, який матерiал зберуть, що надрукують у газетах.

– А ви будете сидiти склавши руки i чекати. Потiм закриете справу як безнадiйну.

– Ти перебiльшуеш, Надю, можливостi своiх колег. Вiдверто кажучи, вiд них слiдству користi мало. Завжди б’ють не в той бiк. Щодо правоохоронних органiв…

– Мiсто i так усе знае. Грошi – ось основна причина. Штима прибрала мафiя. Закiнчуеться перерозподiл кримiнальноi власностi. Так що i без ваших пiкентронiв вiдомо.