Біль і гнів. Книга 1

Той, бiдолаха, вже раком назад:

– Та воно можна й iншого…

Твердохлiб же пригадав, як Приходько виступав на останнiх зборах, – кивав на правлiння i голову. Мовби й не критикував – пiдказував, i виходило так, що й пiдказував правильно, та Твердохлiбовi було од того не легше. Тим бiльше що й представник iз району поруч сидiв, усе до блокнота записував. Поцiкавився навiть, що то за один.

– Так, iз рiльничоi, – неохоче вiдповiв Твердохлiб. Ледь не додав, що iз колишнiх куркуликiв, але вчасно стримався. Слухав Приходька, роздратовано думав: «Всi ви розумнi – пальцями тикати! Спробували б самi потягти!.

.»

«А що, як i справдi впрягти його в третю? Хай обпечеться – може, хоч трохи зацiпить…» І для членiв правлiння несподiвано:

– Чого ж, можна й Приходька… Повчати умiе, подивимось, як цей розумник на дiлi себе покаже…

Пiсля того спершу чекав: от-от прибiжить Приходько та й кине традицiйно батогом об землю. Отодi вiн йому й пригадае отой виступ на зборах.

Та Приходько до контори не прибiгав.

Схуд, почорнiв, iз жiнотою воюючи, а не просився з бригади. Одну лиш умову висунув: щоб йому не заважали. Довiрили бригаду, так до кiнця, i пiд руку не лiзьте. Прийде осiнь – отодi за все i спитаете.

Це коли Твердохлiб поцiкавився, хто йому дав право орати колгоспними кiньми городи багатодiтним жiнкам. Та ще й орачiв видiляти. Що, може, в бригадi вже й роботи немае?.. І зовсiм уже чудернацькi iсторii переповiдали про Приходька Твердохлiбовi. Буцiм iз першого ж разу став до печi iжу варити.

Як зайшов до Одарки, як почув: «А хто за мене дiтям iсти наварить? Може, ви?» – «А чого ж, можу i я». Картуз на лавку, пiджак iз плечей, щоб не так жарко було, та й до печi: «Поки я тобi iсти варитиму, ти на моему конi покатайся – жiнок на роботу поклич». Одарка, кажуть, з того дива ледь язика не ковтнула…

Далi – бiльше: органiзував Приходько чергування щоденне. Сьогоднi Одарка, завтра Василина, пiслязавтра Ольга. «Зносьте до гурту усiх соплякiв, i нехай у вас голови не болять аж до вечора».

А Одарцi – Василинi – Ользi – по пiвтора за те трудодня. Бухгалтер був став цапа: незаконно! Але Твердохлiб несподiвано на нього визвiрився:

– Самому закортiло на третю?!

Лаяв бухгалтера, аж той вкiнець розгубився. Не знав, що Приходько головi – шпичкою в боцi. Що йому легше було б бачити, як Приходько жбурляе додолу батiг, анiж переконуватись, що третя бригада поволi на ноги спинаеться…

Та годi про це!.. Тим бiльше що он уже й село показалось.