Біль і гнів. Книга 1

Тiшив себе думкою, що не тiльки в рiдному селi – по всьому району вiднинi знатимуть: живе у Тарасiвцi комсомолець Володимир Твердохлiб, непримиренний поборник свiтовоi революцii та радянськоi влади. Всiх ворогiв класових, а особливо ж куркулiв та iхнiх полигачiв, бере пiд нещадний класовий нiготь i чавить безжально, аж бризки летять! Попалася Тетяна Свiтлична, дочка попа, жiнка куркуля Івасюти – давай пiд нiготь i Свiтличну! Ось так ii, так, куркульську вовчицю! Щоб не калiчила бiдняцьких дiтей своiм попiвсько-куркульським дурманом!

У той час вважав, що виступив правильно, з класово вiрних позицiй.

Тож i зберiг цього дописа. Нинi ж перечитуе i вiдчувае себе нiяково. Не за тi далекi часи, не за того Володьку, що марив свiтовою… Годi iнакше й не можна було, тодi йшли стiна на стiну: або ми вас, або ви нас… Тодi було не до сентиментiв… Але зараз… Зараз уже не сказав би так категорично, що раз Свiтлична з попiвського роду, то й геть ii з школи…

Не раз i не два, коли Кiм став ходити до школи, розпитував сина, чого там навчае дiтей iхня учителька.

«А що вона каже про Бога?» – «Бога немае!» – вiдповiдав категорично син. «Та-а-ак… А земля яка?» – «Кругла!»

Спускав сина з колiн, штовхав у потилицю: ну, паняй, побiгай по круглiй земельцi!

Одного разу здалось Твердохлiбовi, що вiн таки застукав учительку на гарячому.

Було це рiк тому, коли син ходив уже до третього класу.

Морочився над якоюсь задачкою, що ii Свiтлична задала дiтям додому.

Врештi звернувся до тата за помiччю.

– Давай ii сюди!.. Ми ii враз!.. Значиться так: «В одному колгоспi видали на трудодень по шiсть кiлограмiв пшеницi», – почав читати уголос. Почав i одразу ж затнувся… «Постiй-постiй, як це по шiсть кiлограмiв?.. А державi?.. А на посiвну?.. А на фураж?»

Одразу ж заворушилася пiдозра: для чого б це учительцi задавати дiтям отакi задачки?

Став читати далi. Вже мовчки, про себе:

«Жита ж видали на чотири кiлограми бiльше, анiж пшеницi, а картоплi удвое бiльше, анiж жита.

Питаеться, скiльки було видано на трудодень жита й картоплi?»

Та-ак… Зрозумiло, до чого веде отаке запитання! Бач, де котик виткнувся! Рiшайте, дiтки, оцю на перший погляд невинну задачку та й задумуйтесь: а чому вашому татовi видали хлiба усього по вiсiмсот грамiв на трудодень, коли в отому он колгосповi аж он по скiльки дають?.. Ясно, до чого йдеться?..

Узяв зошит, сказав здивованому синовi зачекати.