На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 1». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 1

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 1, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 1. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше – примусова колективізація, голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година – воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть? Автор, як і зазвичай, не береться виписувати якусь громадянську позицію, свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думки, прагнення. «Я писав про життя. І все», наголошував Анатолій Дімаров. А висновки має робити сам читач. «Біль і гнів» не уникнув цензорської руки, безжальних скорочень. Та навіть в урізаному варіанті був відзначений Шевченківською премією. Видавництво «Фоліо» перевидає роман, який автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 1 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 1 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І поки Тетяна гортае свiй зошит, до хати поступово сходяться люди. Перший, як завжди, прийшов Іван Приходько, цей свого не взiвае.
– Добридень у хату! – i до Тетяни здивовано: – То ще нiкого й немае?.. От же ледачий народ!
Не встиг Приходько примоститись, як i Курочка на порозi:
– Ти чого мене не гукнув?
– Та я ж думав, що ти вже тут… Так поспiшав, що й тютюн удома забув… То сiдай бiля мене та давай спряжемося: твiй тютюн – моя закрутка.
Курочка неохоче дiстае кисет, тим бiльш неохоче, що Іван он уже наготував i клапоть паперу пiд цигарку: пiвгазети одпанахав!
– Сип, сип, тобi на тiм свiтi одсиплеться!
Сходилися люди – з усього кутка.
– Ви хоть би учительшу пожалiли! – докоряли iм жiнки. – Смалять, смалять – у пеклi не насмалитесь!..
– А вчительша шо – не людина?.. Правда ж, Олексiiвно?
Тетяна казала, що правда.
Слухали Тетяну мовчки, уважно, вихованi в пошанi до будь-якоi людськоi працi. Лише коли Тетяна скiнчила, тодi й загомонiли.
Перший почав Приходько. Не Іван, а Микола Васильович. Сидiв пiд стiною на лавцi, i його поголене заради недiлi лице свiтилося закам’янiлими зморшками.
– Ото стриг чорт свиню: крику багато, а шерстi мало…
– Це ви до чого? – аж стрiпнувся Курочка.
– А нi до чого… – повiв на нього насмiшливим оком Васильович. – Просто згадав, як мiй тато любили казати.
Та одчепитись од цiкавого Курочки не так просто. Коли отаке сказала людина, то мала ж вона щось на увазi!
– От я коли щось, для прикладу, скажу…
– Та то ж, Мефодiю, ви… До вас i Москва прислухаеться!
Посмiялися незлостиво iз Курочки. А Йван iще й по плечу його поплескав: «Ото тобi наперед наука: не заводься iз Приходьками! Братовi моему хоч i далеко до мене, а все ж одного тата дiти!»
Микола, мов би й не чуючи брата, дiстав кисет, став непоквапом лаштувати цигарку.
– А ке огоньку!
– А я скажу так, – устряв, мовби проснувся, до розмови Глекуха Дмитро: ходив завжди, як кабан, у щетинi – по самiсiнькi очi.







