Людиною він був

А Фреддi знае, що Мортони – його справжнi батьки?

– Нi, вiн нiколи не питав, i я також йому не казав, бо вiн усе одно вiдчувае, що батьки його покинули, – зауважив Арчi. – І стае щораз гiрше. Нещодавно панi Грант доручила лорду Гудмену представляти ii, намагаючись повернути кожен пенс, який iй заплатив Сайрус. Й отримавши задоволення вiд зустрiчi з грiзною Еллi-Мей Грант, можу сказати, що моя сестра нарештi зустрiла гiдного суперника.

– Але як Вiрджинiя може… – Джайлз замовк, коли дверi вiдчинилися i в кiмнату увiрвався маленький хлопчик.

– Чи я тобi не казав стукати, Фреддi, особливо коли у мене гостi?

– Даруйте, сер, – сказав хлопчик i швидко обернувся, щоб пiти.

– Перш нiж пiдеш, я хотiв би, щоб ти познайомився з одним чудовим полiтиком, – Фреддi повернувся назад. – Це лорд Беррiнгтон, котрий донедавна був членом Палати лордiв.

– Як вашi справи, сер? – простягнув руку Фреддi.

Якийсь час вiн споглядав на Джайлза, перш нiж врештi-решт запитати:

– Ви, часом, не той чоловiк, який був одружений iз моею мамою?

– Той самий, – пiдтвердив Джайлз.

– Але ви не мiй батько, чи не так? – зронив Фреддi пiсля черговоi тривалоi паузи.

– Нi.

Фреддi виглядав розчарованим.

– Мiй дядько каже, що ви видатний полiтик, але подейкують, що колись ви були ще й чудовим гравцем у крикет.

– Але не видатним, – Джайлз намагався розрядити атмосферу. – І це було дуже давно.

– Але ж ви набрали сотню на стадiонi «Лордз».

– Дехто досi вважае це моiм найбiльшим досягненням.

– Я також наберу колись сотню на «Лордз», – пообiцяв Фреддi.

– Сподiваюся, що я буду присутнiй при цьому.

– Ви б могли прийти i подивитися, як я вiдбиваю наступноi недiлi. Це мiсцеве дербi, «Замок» проти «Селища», i я маю намiр вибороти переможний бал.

– Фреддi, не думаю…

– На жаль, я маю бути у Брайтонi на конференцii Лейбористськоi партii, – зiтхнув Джайлз.

На обличчi Фреддi знову з’явився вираз розчарування.

– Хоча маю зiзнатися, – продовжив Джайлз, – що набагато дужче волiв би спостерiгати, як ти граеш у крикет, нiж слухати нескiнченнi промови профспiлкових лiдерiв, котрi будуть торочити достеменно те саме, що й торiк.

– А ви все ще граете у крикет, сер?

– Тiльки тодi, коли Палата лордiв грае проти Палати громад, i нiхто не помiтить, наскiльки я втратив форму.

– Форма тимчасова, а клас постiйний, як сказав менi мiй тренер iз крикету.