Людиною він був

Вона зроду не з’являлася вчасно, але оскiльки iнших вiдвiдувачiв у нього не було, то й не мiг скаржитися.

Вiн озирнувся по кiмнатi, зупинивши погляд на Нешi, який сидiв навпроти фарбованоi бiлявки, котра наклала густий шар червоноi помади на вуста, була одягнена в бiлу блузку без бюстгальтера та чорну шкiряну мiнi-спiдницю. Це було ознакою того, у якому вiдчаi був Меллор, задивившись на неi.

Вiн уважно спостерiгав за ними, як i кiлька офiцерiв iз балкона нагорi. Вони, здавалося, не розмовляли мiж собою, але потiм здогадався, що лише тому, що iхнi губи не ворушяться, це не означае, що вони не спiлкуються.

Бiльшiсть людей могли б вирiшити, що вони чоловiк i дружина, та позаяк Неш був геем, це могло бути лише бiзнесом. І Меллор знав, чию справу вони обговорювали.

Вiн пiдвiв погляд, коли Вiрджинiя з’явилася за його столиком, тримаючи в руках горнятко чаю та шоколадний батончик. Вiн згадав, що Себастьян Клiфтон купив йому два батончики.

– Є якiсь новини про дату вашого суду? – запитала Вiрджинiя, займаючи мiсце навпроти в’язня.

– Я уклав угоду, – повiдомив Меллор. – Погодився визнати свою провину за меншим звинуваченням в обмiн на коротший термiн – iще чотири роки, загалом шiсть. За гарноi поведiнки зможу вийти за три.

– Не так i довго, – промовила Вiрджинiя, намагаючись надати своiм словам оптимiзму.

– Достатньо довго, щоб Слоун знекровив мою компанiю. Коли я вийду, у мене не залишиться нiчого, окрiм вивiски над вхiдними дверима.

– Чи можу я чимось допомогти?

– Можете, саме тому я i хотiв зустрiтися.

Менi потрiбно десь дiстати десять тисяч фунтiв – якнайшвидше. Заповiт моеi матерi нарештi вступив у силу, i хоча вона залишила все менi, у неi була тiльки одна рiч, котра мала якусь цiннiсть, – маеток у Селфордi. Мiсцевий агент iз нерухомостi встиг продати його за дванадцять тисяч, i я доручив iм виписати чек на ваше iм’я. Менi потрiбно, щоб хтось забрав грошi якнайшвидше.

– Я поiду до Селфорда у вiвторок, – пообiцяла Вiрджинiя, оскiльки в понедiлок вона мала одну важливiшу зустрiч.

 – І що ви хочете, щоб я зробила з грiшми?

Меллор зачекав, поки його омине камера, перш нiж озватися знову:

– Менi потрiбно, щоб ви передали десять тисяч готiвкою одному комерцiйному партнеровi. Решта залишиться вам.

– Як я його впiзнаю?

– Їi, – виправив Меллор. – Погляньте лiворуч вiд мене, i ви побачите бiлявку, яка розмовляе з хлопцем, схожим на боксера, котрий виступае у важкiй вазi.