Людиною він був

Людиною вiн був

Джеффрi Арчер

БестХронiки Клiфтона #7

«Людиною вiн був» (2016) – сьома, заключна, книга серii «Хронiки Клiфтона», сiмейноi саги, в основу якоi покладено iсторiю трiумфiв i поразок кiлькох поколiнь родини Беррiнгтонiв-Клiфтонiв. У цьому романi вiдображено подii 1978–1992 рокiв.

Гаррi Клiфтон, вiдомий письменник, президент англiйського ПЕН-клубу, був удостоений лицарського звання. Його дружина Емма, яка багато рокiв працювала головою правлiння «Судноплавноi компанii Беррiнгтонiв», цiлковито поринула у полiтику, здобуваючи мiсця в парламентi для Маргарет Тетчер та ii прихильникiв.

І пiсля перемоги торi на виборах Емму призначили заступницею мiнiстра охорони здоров’я, а потiм – i мiнiстром. Та ii брат, Джайлз Беррiнгтон, як представник Лейбористськоi партii, опинився по iнший бiк барикад, ставши затятим опонентом сестри. Однак несподiвана хвороба Емми враз змiнила звичний плин життя родини Беррiнгтонiв-Клiфтонiв…

Джеффрi Арчер

Людиною вiн був

This was a man Copyright © 2016 by Jeffrey Archer

© Є.

М. Тарнавський, переклад украiнською, 2021

© М. С. Мендор, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

* * *

Моiй першiй онучцi

Цим людям я дуже вдячний за iхнi безцiннi поради та допомогу:

Саймону Бейнбриджу, серу Вiну Бiшоффу,

серу Вiктору Бленку, доктору Гаррi Бранджесу,

професоровi Сьюзен Колiнз, Ейлiн Купер,

вельмишановному лорду Флаверу,

члену Таемноi ради, превелебному Кенону Майклу Гемплу,

професору Роджеру Кiрбi, Елiсон Прайс, Кетрiн Рiчардс,

Мерi Робертс, Сьюзен Вотт, Пiтеру Воттсу i Девiду Вiдену

Пролог

1978

Емма завжди приглядалася уважнiше до кожного корабля, що вивiшував канадський прапор на своiй кормi.

Потiм вона перевiряла назву на корпусi, перш нiж ритм ii серця мiг нормалiзуватися.

Коли вона зробила це знову, серце забилося майже вдвiчi частiше, а ноги в неi майже пiдiгнулися. Вона ще раз перевiрила: цiеi назви не забуде нiколи.

Жiнка стояла й спостерiгала за двома маленькими буксирами, що ковзали лиманом, чорний дим валив iз iхнiх рур, коли вони тягнули старий iржавий вантажний корабель до кiнцевого пункту призначення.

Вона змiнила керунок, але на шляху до утилiзацii не могла не замислитися про можливi наслiдки спроби з’ясувати правду пiсля всiх цих рокiв. Мабуть, було б розумнiше просто повернутися до свого кабiнету, а не ворушити минуле… далеке минуле.