Лише час підкаже

Дiкiнс не засмiявся, але сказав:

– І, нарештi, iще треба буде розглянути Третю пунiчну вiйну, зi сто сорок дев’ятого до сто сорок шостого року до Рiздва Христового.

– Менi справдi потрiбно знати про всi три? – уточнив Джайлз.

* * *

Церква Святоi Марii у Редклiффi була переповнена мiстянами та школярами, котрi приiхали, щоб вистояти службу Божу з нагоди початку Великого посту, з читанням восьми уривкiв iз Бiблii та вiсьмома колядками. Хор зайшов через неф i повiльно просувався проходом, спiваючи «Приходьте, вiрнi», а потiм зайняв мiсце на хорах.

Директор прочитав перший уривок. За ним прозвучало «Маленьке мiсто Вiфлеем». В афiшi зазначалося, що солiстом третього куплету стане хорист Гаррi Клiфтон.

«Як тихо-тихо сходить дивовижний дар…» Мама Гаррi сидiла горда у третьому ряду, а старенька, котра сидiла поруч iз нею, хотiла розповiсти всiй парафii, що вони слухають ii онука. Чоловiк, який сидiв по iнший бiк Мейзi, не мiг розчути жодного слова, однак про це нiхто не здогадався, спостерiгаючи задоволену посмiшку на його обличчi.

Дядька Стена нiде не було видно.

Капiтан команди прочитав другий уривок, а коли Джайлз повернувся на свое мiсце, Гаррi помiтив, що вiн сидить поруч iз солiдним чоловiком iз посрiбленим волоссям на головi, тому вирiшив, що це, мабуть, сер Волтер Беррiнгтон. Джайлз якось йому сказав, що його дiдусь живе у ще бiльшому будинку, нiж його, але Гаррi не думав, що таке можливе. З iншого боку Джайлза сидiли його батьки. Панi Беррiнгтон посмiхнулася Гаррi, але пан Беррiнгтон нi разу навiть не глянув у його бiк.

Коли орга5н заграв прелюдiю до «Трiе царi», уся громада пiдвелася i заспiвала разом. Наступний уривок прочитав пан Фробiшер, пiсля чого настало те, що панна Мандей очiкувала як кульмiнацiю служби. Тисячоголоса громада навiть не поворухнулася, коли Гаррi спiвав «Тиху нiч» так ясно й упевнено, що навiть директор посмiхнувся.

Наступний уривок читав бiблiотечний ментор. Гаррi вже кiлька разiв тренував iз ним цитату зi святого Марка.

Дiкiнс намагався уникнути цiеi честi, як вiн описав це Джайлзу, але пан Фробiшер наполягав, адже четвертий уривок завжди читав бiблiотекар. Дiкiнсовi було далеко до Джайлза, але й вiн читав непогано. Гаррi пiдморгнув приятелю, коли той повернувся на мiсце поруч зi своiми батьками.

Потiм хор пiдвiвся, щоб заспiвати «У солодкiй радостi», а парафiяни залишилися сидiти. Гаррi вважав, що ця колядка – одна з найвибагливiших у його репертуарi через нетрадицiйну гармонiю.