Лише час підкаже

Вiн сказав те саме Старому Джеку i так само твердо, як i попередньоi суботи, коли його наставник пробурмотiв щось про те, щоб не палити за собою мости.

– Хай буде так, – сказав пан Фробiшер, який i не чекав жодноi iншоi вiдповiдi, але все ще вiдчував, що його прямий обов’язок запропонувати альтернативу. – А тепер обернiмо вашi клопоти на нашу користь.

– Як ви пропонуете менi це зробити, сер?

– Тепер, коли ви буде звiльненi вiд щоденних репетицiй хору, у вас з’явиться бiльше часу, щоб пiдготуватися до вступного iспиту.

– Аякже, сер, але я все ще маю своi обов’язки як…

– І я зроблю все, що в моiх силах, щоб вашi обов’язки старости школи були не такими обтяжливими в майбутньому.

– Дякую, сер.

– До речi, Гаррi, – зронив пан Фробiшер пiдводячись, – я тiльки-но прочитав ваш твiр про Джейн Остiн, i мене зачарувала ваша думка, що якби панна Остiн змогла вступити до унiверситету, то вона, можливо, нiколи б не написала жодного роману, i навiть якби написала, то ii творчiсть, iмовiрно, не була б такою проникливою.

– Інодi залишатися знедоленим е перевагою, – вiдповiв Гаррi.

– Це не схоже на слова Джейн Остiн, – зауважив пан Фробiшер.

– Бо це сказала не вона, – пояснив Гаррi. – А хтось iнший, хто не ходив до унiверситету, – додав вiн, але нiчого не став пояснювати.

* * *

Мейзi зиркнула на свiй новий годинник i всмiхнулася.

– Тепер час вирушати, Гаррi, якщо не хочу спiзнитися на роботу.

– Звiсно, мамо, – сказав Гаррi, вискакуючи з-за столу. – Я вiдпроваджу тебе до трамвайноi зупинки.

– Гаррi, чи думав ти, що робитимеш, якщо не отримаеш цю стипендiю? – поцiкавилася його мати, нарештi поставивши запитання, якого уникала упродовж кiлькох тижнiв.

– Постiйно думаю, – сказав Гаррi, вiдчинивши iй дверi. – Але в мене немае якогось особливого вибору. Просто доведеться повернутися до Меррiвуда, а коли менi виповниться чотирнадцять рокiв, пiду i знайду собi роботу.

10

– Чи готовi ви постати перед екзаменаторами, юначе? – запитав Старий Джек.

– Не настiльки готовий, наскiльки менi б хотiлося, – вiдповiв Гаррi. – До речi, я дослухався до вашоi поради i перевiрив екзаменацiйнi роботи за останнi десять рокiв. Ви мали рацiю, iснуе певна закономiрнiсть, деякi з тих самих запитань з’являються через тi самi промiжки часу.

– Гаразд. А як у вас iз латиною? Ми не можемо дозволити собi ii не скласти, навiть якщо всi iншi предмети вдасться скласти на вiдмiнно.

Гаррi всмiхнувся, коли Старий Джек сказав «ми».