Листи до Феліції (1912)

Так, значить, лист Ваш загубився (тiльки-но менi довелося заявити, що про мiнiстерську скаргу якогось Йозефа Вагнера з Катарiнаберга я нi сном нi духом не знаю), i вiдповiдей на своi нещодавнi питання менi вже не бачити, при тому що провини моеi у цiй втратi немае жодноi.

А я з приводу цiеi втрати все нiяк не заспокоюся, не можу зосередитися, готовий увесь свiт засипати скаргами, хоча сьогоднi життя вже зовсiм не те, що вчора, але що накопичилося, те як i ранiше не вiдпускае, ще й пильнуе вихлюпнути у кращу добу.

Виходить, те, що я Вам сьогоднi пишу, це не вiдповiдь на Ваш лист, вiдповiддю, можливо, стане лист завтрашнiй, ба навiть – позавтрашнiй. І манера писати у мене не сама по собi така безглузда, вона безглузда рiвно настiльки, наскiльки вiдбивае мiй нинiшнiй спосiб життя, який я Вам теж коли-небудь зможу змалювати.

А Вас тим часом, як i ранiше, задаровують! І всi цi книги, цукерки та квiти нагромаджуються просто на письмовому столi у Вас на роботi? У мене на столi тiльки звичайний канцелярський нелад, а Вашу квiтку, за яку цiлую Вам руку, я мерщiй сховав у гаманець, де, попри тепер уже непоправну втрату одного листа, зберiгаються два iнших Ваших послання, одне, щоправда, адресоване Максу, але я його у нього вижебрав, нехай це й смiшно трохи, але Ви, сподiваюся, за це на мене не ображаетеся.

Напевно, навiть добре, що в листуваннi нашому з самого початку вийшла така затримка, я тепер знаю, що зможу писати Вам, навiть коли вiдповiдi Вашi не доходять.

    Ваш Франц К.

[На верхнiх берегах першоi сторiнки]

Я так нервую через можливу втрату листiв, i мою адресу Ви пишете не зовсiм правильно, тому писати ii треба так: Poric 7 з двома гачками над «r» i «c», а для надiйностi незле було б згадати про Товариство страхування працiвникiв вiд нещасних випадкiв.

Дату народження панi Софi я напишу завтра.

24.10.1912, четвер

Ласкава панi!

Ах, яка сьогоднi була трудова безсонна нiч, – тiльки пiд кiнець ii, скрутившись калачиком, я мало не силомiць змусив себе до двох годин натужноi, майже штучноi дрiмоти, коли i сон не в сон, i сни не сни. А зранку в пiд’iздi на мене ще налетiв якийсь рiзничук з ношаком, дерев’яний рiг якого я i зараз iще цiлком болiсно вiдчуваю у себе пiд лiвим оком.