У вогні плавильника. Срібло

Вона поправила капелюшок, спинилась i вже за спиною панотця Івана вигукнула:

– Ох, отче… Ох, як же боляче! Ай-яй-яй!

Протопоп застиг i неквапливо озирнувся:

– Що сталось, княгине? – здивовано поглянув на панi.

– Ви йдiть, я вас тут почекаю, – промовляла Ружинська, пiднявши подiл спiдницi, з якоi виглядали стрункi нiжки у коротких шкiряних чобiтках i без грубих панчох. Це звiсно не мiг не помiтити чоловiк у рясi. – Як жеж боляче… – жiнка зiгнулась, аби торкнутись кiсточки над ступнею.

Іван Мужиловський не стримався, пiдскочив, став на колiно i торкнувся щиколотки. Вiд цього панi тихо застогнала. Протопоп провiв вказiвним пальцем по бiлiй нiжнiй шкiрi, вiд чого по спинi його заструменiв холодок.

– Тут боляче? – спитав вiн не пiдводячи голови, аби не перетинатись поглядом зi звабливицею.

– Так, – пошепки мовила Софiя i скривила губи.

Чоловiк випростався, схопив жiнку за талiю i обережно посунув до лави, що стояла пiд старою липою.

Вiн ледь втамував своi млоснi вiдчуття, якi розлились теплом по тiлу i залоскотали низ живота – для цього йому знадобився певний час. Тому кiлька хвилин нiчого не промовляв i лише коли глибоко зiтхнув – нарештi змiг подивитись у сiрi очi бiлявки, яка ними безперервно клiпала.

– Скажiть, для чого ви приiхали в нашу обитель? Тiльки давайте без оцих ваших хитрощiв, – чоловiк промовив суворо iз крижаними нотками в голосi.

Княгиня подивилась на нього з-пiд лоба i прикусила нижню губу. «Ох, який же вiн впертий мужлан…» – подумки обурилась Софiя та повела спокiйно без жодного роздратування:

– Я хочу придбати ваше Зазим’я.

– Для чого вам це село, можна поцiкавитись? – нарештi всмiхнувся панотець, бо таки вичавив iз Софii мету ii вiзиту.

 – Зазим’я далеко знаходиться вiд ваших земель.

– Я не волiла б розкривати своi секрети, отче. – Княгиня хитро позирнула на Мужиловського.

Давно вже сивий – однак привабливий, стрункий. «Чому вiн пiшов у ченцi? Мiг же стiльки жiночих сердець розбити, якби не був у рясi», – подумала панi й перевела задумливий погляд зi священника на древнi стiни Софii Киiвськоi.

– А я знаю, чого ви прагнете.