У вогні плавильника. Срібло

Викупити у мене Зазим’я i перепродати його за тридорого братii Киево-Печерськоi лаври, яка не хоче переходити пiд священоначалiе Папи Римського… Монахи печерського монастиря прагнуть вижити нас звiдси, забрати в унiатiв усi тутешнi землi – i якщо не зброею, так грошима?! Чи не так?! Тож чи ваша воля була сюди приiхати ачи це лаврський iгумен сюди вас вiдправив?! – протопоп несподiвано перейшов на крик. Тон його слiв був настiльки суворим, що Ружицьку пересмикнуло.

– Не хочете продавати Зазим’я, то вiддайте Софiiвську Борщагiвку.

Там усього кiлька хат. Я щедро заплачу.

– Щоб я вiддав вам землi, якi пожалували ще старi князi нашiй братii на борщi?!

– Ну вам е з чого борщi варити i без цих земель, – вiджартувалась княгиня.

На що панотець побагровiв. Тепер вiн не видавався iй таким вже привабливим. Його щоки палали, роздувались, як мiхи, пальцi перебирали на грудях золотий ланцюг, на якому блискотiв масивний хрест. Софiя зрозумiла, що час припинити бесiду, яка вiд самого початку iй не вдавалась.

– Добре, отче, я пiду… Ми з вами, можливо, поговоримо про це наступного разу.

Ружинська пiдвелась i не дочекавшись благословення стрiмко подрiботiла стежкою до брами. Немов i не болiла в неi зрадлива щиколотка. Мужиловський докiрливим поглядом проводив звабницю i перехрестив постать у бiлому – «Цього разу Господь уберiг вiд грiха». Жiнка, яка стрiмко перетинала монастирський сад, неабияк лютувала – вона була певна, iй знову перейшла дорогу дияволиця Корецька.

Вочевидь, вона й приiжджала до монастиря, аби переговорити з Мужиловським про викуп земель, якi давно вже хоче отримати Лавра, i, либонь, так роздратувала протопопа, що i ii, софiйчинi, хитрощi на нього не подiяли.

Роздiл V

На киiвському Подолi було не проштовхнутись. Сновигав люд – пiший, кiнний. По Днiпру зранку прибули судна з товаром iз Грецii та Константинополя. Тож киiвськi купцi розвантажували крам, заносили до складiв i поспiхом укладали угоди про його подальший продаж.

Моряки на суднах отримали вихiдний i пересувались Подолом з одного шинка в iнший – i це попри те, що надворi ясний день i сонце ще довго триматиметься на самому вершечку. Разом з iноземним морським людом, який вже достатньо набрався пивом, ходили цiлi юрми киiвських хвойд та iхнiх посiпак – в надii отримати випивку надурно. Добропоряднi панни намагались iз тими гультiпаями не перетинатись.