У вогні плавильника.Золото

За вiкном вишикувались ошатнi кам’яницi – новi з елементами кучерявоi iталiйськоi архiтектури. Урсулi на мить здалось, що вона наразi проiжджае барвистими вулицями Падуi чи Флоренцii. Для повноти картини не вистачало лише засмаглих iталiйцiв та iхньоi мелодiйноi мови. Натомiсть новою, нещодавно вимощеною брукiвкою розмiрено прогулювались пани у довгих жупанах та панi у темних сукнях i у високих очiпках. Нiмкеня помiтила, що в Замостi немае звичних для iнших мiст торговок чи юрм дiтлахiв, якi мчать за каретами, випрошуючи мiдяки.

Раптом супутник королiвськоi коханки звелiв вiзнику спинитись i з вiкна покликав до себе молодого бороданя, який понуро нiс згорнутi папери.

– Панi Маерiн, знайомтесь – наш будiвничий, Андреа дель Аква.

– Звiдки ви родом? – поцiкавилась жiнка латиною.

– З Венецii, ваша… – чоловiк розгубився, бо не знав, як звертатись до цiеi могутньоi жiнки, i аби це не впадало в око, низько вклонився.

Урсула на це лише всмiхнулась. Їй подобалось, коли люди нiяковiють в ii присутностi.

Карета рушила далi, i Томаш продовжив свою оповiдь:

– Це зовсiм нове мiсто. Воно зводиться за усiма законами сучасноi архiтектури. А ще воно прекрасне та iдеальне, як iталiйський живопис чи статуi – бо тут працюють безлiч iталiйських архiтекторiв, мулярiв. І навiть теслi сюди також запрошенi з Італii. А ще, ви лишень уявiть, в такому мiстi неможливо заблукати. Бо будь-яка вулиця виведе вас на площу, а звiдти на ще якийсь майдан. Все розплановане за законами математики. І так можна буде пройти з одного кута Замостя в iнший, жодного разу не схибивши.

Мiсто заснував канцлер Речi Посполитоi, батько Томаша, Ян Замойський. «Вiчний канцлер» – як подумки його називала Урсула. Той так довго був другою людиною в краiнi – за правлiння Сигiзмунда II Августа, а потiм ще Стефана Баторiя та Анни Ягелонки. Цiлих тридцять рокiв! Але старого норовливого зазнайку нiмкеня не любила. Вона доклала багато зусиль, аби виштовхнути його з полiтики. І iй це таки вдалось. Руками короля, звiсно.

Маерiн би й не приiжджала до цього мiста, яке заснував вiчний канцлер i яким так пишався, якби не холодний розрахунок. Вона хотiла схилити сина старого Замойського на свiй бiк. Вiдтодi, як його батько нарештi спочив, це видавалось iй можливим. Томаш був заможним i дуже впливовим серед русинiв. Цi землi населяють саме вони. Та й самi Замойськi не польський рiд. Шляхта вважала старого канцлера русином i навiть дорiкала йому в потураннi русинським iнтересам.