Жанна батальйонерка

Хiба з дезертира може вийти порядний солдат!..

Жанно, Ви для мене богиня вiйни!.. Я готовий воювати ще десять рокiв i перекалiчити всiх нiмцiв, лише б Ви, нарештi, дiсталися менi в нагороду. Невже поручник Голуб’ятнiков для Вас не звучить?..

Я нiяк не можу висловити в цьому проклятому листi мого почуття до Вас. Моя бабка колись учила мене писати листи, але ii французькi фрази звучать мляво. Чорт вiзьми!.. Ця далека канонада, що я ii чую, пишучи цього листа, змушуе мене висловлюватись iнакше.

Чорт вiзьми, невже Ви не кохаете мене?.. Будь я тричi проклятий, коли Ви не станете моею!.. Хай усi набоi нiмецьких гармат зваляться на мене, коли не буде цього. Я кохаю Вас до чортикiв, до багнетноi атаки!.. Бачите, як я Вас кохаю?..

Ви посмiхнетесь, читаючи цi рядки. Скажете, що я несамовитий, чудак, що брутальний, як всi вiйськовi, але хай чорт вiзьме мою душу, коли Ви не хочете ii. Як Вам розповiсти про все?..

От прикрiсть, – зламався олiвець! Я дуже натискую, правда? Треба легше, я знаю.

Треба нiжно, тодi буде бiльше ласкавих слiв, що так подобаються дамам. Треба бiльше комплiментiв, бiльше порiвнянь, але я не спецiялiст з фiлологii, це я залишаю – Ви знаете кому?.. – Йому!..

Вiн Вам, мабуть, пише листи щодня, але тут уже я нiчого не можу зробити. Який жаль, що я не можу перешкодити цьому!.. Коли б я мiг, я оточив би будинок, де Ви живете, подвiйним колом колючоi дротяноi загороди i на дах поставив би кiлька кулеметiв.

На жаль, Ви дуже далеко звiдси. Тут я сиджу в напiвзруйнованому нiмецькими гарматами будинку, слухаю далекi вибухи вiйни i мрiю про Вас.

Ми знаходимось близько Риги й обороняемо пiдступи до Петербурга. Я ввесь час силкуюся собi уявити, що це я захищаю особисто Вас, i це мене пiдбадьоруе. Чому Ви так рiдко й так мало пишете? Невже ж захисники нашоi батькiвщини Вас так мало цiкавлять?

Я обороняю батькiвщину й може умру за неi, може нiмцi зараз почнуть обстрiл цього мiстечка, де ми знаходимось, i мене роздушать цi стiни будинкiв, а Ви мовчите?.

.

Хоч би ще раз побачити Вас i почути Ваш голос, Жанно, почути шелест Вашоi сукнi!.. Якi божевiльнi бажання, правда?.. Так, це бажання терзае мене до божевiлля, до одчаю, але менi доведеться лише обмежитись такою сантиментальнiстю, як поцiлувати цього листа й переслати його Вам.

Коли б я мiг, я запровадив би в життя нову модну рiч, намисто з нiмецьких шрапнелiв.