Іван та Юрій Липи

Ця монографiя яскравiша, i коли порiвняти ii хоча б з монографiею Уманця, то побачимо ту ж саму велику рiжницю, що гостро вiдрiзняе один свiтогляд вiд другого.

Ось якi були найкращi з сучасникiв Шевченка. Що ж вони дали нашiй справi i нашiй нацiональностi? Дали так зване украiнофiльство.

Це, панове, слава Боговi, вже iсторiя дуже недавня. Украiнофiли були найосвiченiшi представники нашоi нацii. Однак не тiльки в собi, але й в своiх дiтях витравили все украiнське, все народне.

Вони дуже прислужилися росiйськiй нацii i лiтературi.

Чеснi й чистi, вони любили свiй нарiд, а працювали для чужого. Се може бути тiльки тодi, коли не вiрити в вiдродження свого народу, коли не вiрити в його духовнi сили, в його творчiсть.

Шевченка не зрозумiли. Для них вiн був просто великий поет, великий мрiйник.

Не вiрючи в воскресiння свого народу, украiнофiли пристосовувалися до культури росiйськоi, з нею зрiднилися та й iсповiдували «едину недiлиму Росiю».

Тут я мимоходом не можу не згадати про Драгоманова, що не був таким украiнцем, як Шевченко, а був так само украiнофiлом, був загальноросiйським полiтиком, i який мав чималу повагу i авторитет межи росiйськими лiберальними колами.

Пригадую популярну в свiй час його Вiльну спiлку, що клала в основу росiйського устрою децентралiзацiю цiлоi Росii, в тiм числi й Украiни, яка розбивалася на областi.

Для украiнцiв нацiональноi, тим бiльше державноi, доктрини вiн не утворив. Був, однак, основоположником радикальноi партii, особливо в Галичинi, а в Украiнi багато належало до радикалiв украiнофiлiв.

Так тяглось од Шевченка сливе до дев’яностих рокiв. Правда, деякi з украiнофiлiв розумiли нелогiчнiсть i ненормальнiсть такого стану речей i через те найбiльш талановитi почали оддавати своi творчi сили для украiнського народу.

Вони намагалися виховувати своiх дiтей в украiнськiй культурi украiнською мовою.

Ми iх знаемо: це Старицький, Кониський, Лисенко, Олена Пчiлка, Драгоманов i iншi.

Украiнська молодь 80-х рокiв, це тодi були «хахли»-«малороси».

По всiх унiверситетських мiстах закладалися кружки Украiнськоi громади, де гуртувалися люди рiзноманiтних напрямкiв.

Краще сказати, це були просто земляцтва. Існували вони напiводверто.