Алхiмiк. До образу Джордано Бруно

Пабло Симон прагнув верховин знання та провалля своiх спогадiв.

Вiн досить добре знався на творах Аристотеля, адже його «Органон» був нарiжним каменем фiлософii тогочасноi доби. Схоластика великою мiрою запозичила у славетного учня Платона форму викладу й силогiстику, але завжди керувалася непорушним постулатом «Magister dixit» («Так сказав учитель»), що свiдчило про людську марноту в ореолi непогрiшностi.

Завдяки таемничим братчикам юнак докладнiше ознайомився з писаннями Платона, якого називали божественним.

Досi йому траплялися лише окремi «Дiалоги» i деякi роздiли «Держави», а тепер вiн мiг тiшитися повнiшими виданнями, без втомливих додаткiв i недолугих тлумачень перекладачiв, якi впадали в апологетику i вкладали в уста улюбленого учня Сократа таке, що йому нiколи й на думку не спадало.

Вiльне читання потроху змiнювало погляди юнака. Його бiльше не стримували пута лицемiрства у шатах чеснот, коли грiх, варто лиш його вбрати в чернецький клобук, набувае шляхетностi й моральностi.

Звiдавши по саме нiкуди того фарисейства, вiн поглинав книжки й рукописи по п’ятнадцять годин на день.

Якось його доглядач i протектор прийшов iз Бiблiею, але юнак вiдмовився ii взяти, бо, мовляв, у порiвняннi з давньогрецькими трактатами вона нiчого не варта. Каптурник помовчав, дивлячись на нього, i нарештi спокiйно й суворо мовив:

– Даруй на словi, але ти поводишся так само нерозумно, як людина, що гребуе прекрасним ювелiрним витвором з тiеi лиш причини, що вiн забруднений.

Отож, Пабло Симоне, слiд навчитися очищувати цю коштовнiсть, i, запевняю тебе, ця книга вартуе не менше, нiж твори Платона i Аристотеля.

– Але що в нiй такого незвичайного? Я перечитав ii уздовж i впоперек i знаю ii майже напам’ять. Нинi, коли мiй розум позбувся своiх страхiв, i я можу вiльно мислити, то бачу, скiльки в нiй суперечностей, фантастичних i безкорисних оповiдок. До того ж, чи не кожен церковний Собор щось iз неi викидае або ж додае…

– Хiба я казав: «Ось тобi чиста, довершена й осяйна перлина»? Я лише раджу ретельно очистити те, що у твоiх руках.

А вiдтак ти знайдеш у нiй багато вартiсного i такого довершеного, що тiльки може створити людина.

– Ти сказав – людина? – здивувався Пабло Симон. – Я нiколи не дивився на Бiблiю як на людський витвiр, радше, як Божий. А коли й у це перестав вiрити, вже не мiг признавати ii особливих чеснот.