Гра у відрізаний палець

Мовчання тривало хвилин п’ять.

– Так ти менi щось поясниш? – запитав нарештi Вiктор.

– Авжеж, – отямився Дмитро i вм’яв у попiльничку другу сигарету. – Справу перекинули тобi, щоб легше було вiдстежувати супутнi процеси.

– Якi процеси?

– Якi йдуть зазвичай попутно зi слiдством. Процеси тиску, втручання, пiдкидання анонiмноi iнформацii тощо. Ти не бiйся, це нормальна робота, i якщо впораешся – можеш опинитися зовсiм у iншому мiсцi, i кабiнет у тебе буде теплий i без битих шибок. Ти справу вже читав?

– Так.

– Ну так уперед i з пiснею!

– А ти впевнений, що цю справу можна буде довести до кiнця?

– Це залежить вiд кiнця, – сумно посмiхнувся Дмитро. – Але ти не турбуйся, тебе в спокоi не залишать, допомагатимуть, радитимуть. Сам усе зрозумiеш! Коли що – телефонуй!

Вiктор заховав вiзитку Дмитра в кишеню, кивнув замiсть «спасибi».

Пiсля пiдвального бару було куди приемнiше опинитися на сонячному боцi вулицi.

– Тобi тут iз мiнiстерства дзвонили! – зустрiв Вiктора в райвiддiлi майор Крисько i пiдморгнув.

– Та ну вас! – Вiктор спересердя махнув рукою. – Якою шишкою? Ще пощастить, якщо тiльки шишками вiдбудуся вiд усього цього!

– Не бiйся, цеглина на голову вже не впаде! Ти тепер на колесах!

– На яких?

– За годину приганятимуть, – Леонiд Іванович кивнув iз посмiшечкою. – Укртрансбанк видiлив МВС десять «мазд» як спонсорську допомогу. Одна – твоя! Ось тобi й демократiя у дii.

– З’ясував, – видихнув Вiктор. – Тепер…

– З’ясував, i добре, – перебив його майор. – А менi розповiдати не потрiбно. Це тобi виявлено високу довiру, а не менi… До речi, там у мене в кабiнетi стажисти нудяться, ходiмо, подивишся на них.

Стажисти – п’ятеро худорлявих хлопцiв у мiлiцiйнiй формi – здалися Вiктору на одне обличчя. Усi блiдуватi, прищуватi, настороженi. «Обличчя поколiння», – подумав Вiктор, придивляючись до них i намагаючись знайти особливi прикмети, завдяки яким можна було б хоч щось сказати про характер хлопцiв.

– Ну що, готовi до служби? – бадьорим голосом запитав iх майор.

– Так точно, – трохи врiзнобiй i без ентузiазму вiдповiли вони.

Майор обернувся до Вiктора i значущо посмiхнувся.

– Лейтенант Слуцький проведе з вами бесiду i передасть вам справи. Потiм iз усiма питаннями звертатиметеся до мене.