Гра у відрізаний палець

Ви вибачте, що я вас навантажую…

– Нiчого-нiчого, – Валентин кивнув.

Його червонi очi цього ранку хворобливо дивилися на свiт, i Нiк дiйсно почувався винуватим. Вiн раптом подумав, що зараз i Свiтлана прокинеться, спуститься, i йому буде ще бiльше незручно.

– Я пiду вже, а ви лягайте. Вибачте, що розбудив…

Нiк пiдвiвся з-за столу i, кивнувши на прощання, вийшов iз будинку.

Повернувся до себе спокiйний, iз почуттям виконаного обов’язку. Ще раз поснiдав.

Подивився на годинник – усього лише за десять хвилин восьма.

Вийшов знову на вулицю i сiв на дерев’яний порiжок. Прислухався до дзвiнкого спiву птахiв. Ранок був чудовий, казковий. Сонце, птахи, яскрава зелень. Добре, якби все це тривало i тривало, супроводжуючи його життя.

Пiдвiв голову, почувши барабанний дрiб дятла. Спробував вiдшукати його очима. Знайшов угорi, пiд самою кроною могутньоi щогловоi сосни.

Подумав про те, що востанне, напевно, чув дятла в дитинствi. У Таджикистанi дятли йому не траплялися. Може, iх там узагалi немае…

11

Розшуки трупа Броницького йшли повним ходом.

До цього моменту Вiктор почувався вовком-одинаком у справi вiдставного генерала. Нiкого, крiм невидимого Георгiя, що дзвонив час вiд часу по мобiльному, розслiдування, здавалося, не цiкавило. Хоча i червона «мазда», i сам мобiльний телефон свiдчили про те значення, яке хтось надавав цiй справi. Але пiсля зникнення трупа все змiнилося. Дзвонили з управлiння, з мiнiстерства. Вимагали докласти всiх зусиль.

Подзвонив i Георгiй. Вiктор саме примудрився задрiмати, сидячи за столом у своему кабiнетi.

Трель мобiльного м’яко пробудила його.

– Вiтю, – мовив знайомий голос, – тебе ще не повiдомили, що замiсть одного мiлiцiя знайшла по мiсту шiсть трупiв?

– Що? – здивувався Вiктор. – І Броницького знайшли?

– Можливо, сам очiкую новин. Вони всi в рiзних моргах, так що доведеться почекати. Але швидше за все його там немае. Який сенс красти труп i викидати його так, що навiть мiлiцiя може вiдразу знайти? Га? Це все або бомжi, або жертви неправильних фiнансових розрахункiв.

До речi, труп шукае не лише мiлiцiя!

– А хто ще? СБУ?

– Ну, СБУ допомагае мiлiцii, як i належить у важку хвилину… Гаразд, не буду тебе за нiс водити – вiйськова контррозвiдка чомусь пiдключилася. Сидiли собi контррозвiдники спокiйно, а тут вилiзли, як веснянi мурашки, – любо-дорого подивитись…

– Але вiн усе ж таки був до вiдставки штабним генералом…

– А пiсля вiдставки – радником президента з питань оборони.