Гра у відрізаний палець

Ти не думав, що якось дивно пiти у вiдставку i продовжувати займатися вiйськовими справами?

– Нi, не думав.

– Ну так подумай! – доброзичливо сказав Георгiй i вiдключився.

Вiктор заховав мобiльний у кишеню пiджака, зайшов до майора. Заспокоiв його, повiдомивши, що рiдна мiлiцiя знайшла не один, а цiлих шiсть трупiв, i е надiя, що один iз них «наш».

Через двi години пошуки продовжилися. Знайденi трупи нiякого вiдношення до Броницького не мали. Георгiй мав рацiю.

Пiд десяту вечора, виснажений i втомлений до краю, Вiктор повернувся додому.

Ночувати в райвiддiлi було незручно, навiть якщо знести в кабiнет усi стiльцi й виставити пiд стiною, як iнодi доводилося робити ранiше. «До ранку однаково новин не буде», – вирiшив Вiктор.

Дружина з дочкою вже спали. Вiн улiгся на канапi у вiтальнi й тут же провалився в глибокий сон.

Через три години з пiджака, кинутого поруч на стiльцi, пролунала знайома м’яка трель телефону. З ненав’язливою постiйнiстю вона повторювалася кожнi кiлька секунд. Повторювалася, поки Вiктор, все ще iз заплющеними очима, не простягнув у ii бiк руку.

– Алло, – прошепотiв вiн у трубку мобiльного.

– Спиш? – здивувався знайомий голос. – Ти хоч очi розплющив?

– Нi, – признався Вiктор.

– Розплющ очi, коли розмовляеш по телефону! – жартiвливо мовив Георгiй. – Тим паче, що тобi пора виходити.

– Що? Куди? Зараз? – стрепенувся Вiктор.

– Один добрий контрабандист подзвонив i попросив забрати з його лiтака якийсь добре упакований труп.

Вiктор, аби скорiше прогнати сонливiсть, усiвся на канапi, уперся голими ступнями в жорсткий ворс килима.

– З якого лiтака?

– Ти вже очумався?

– Так.

– Тодi слухай уважно. Через пiвгодини виiжджаеш в аеропорт Жуляни. Зупиниш машину за розв’язкою на Севастопольськiй площi, ввiмкнеш на хвилину аварiйку. Через хвилину поiдеш далi. Тебе обженуть двi машини з групою захоплення. Їм завдання вже поставлене, так що не турбуйся. Праворуч од будiвлi аеровокзалу буде вiдкритий в’iзд на льотне поле.

Побачиш машини – вiдразу до них пiд’iжджай. Вантажний Ан-26 мае злетiти о третiй годинi ночi. Знiмете труп, решту – хоч що б там було в лiтаку – не чiпати. І головне – в аеропорту не шумiти, не сигналити, а то розбудите митницю i ще кого-небудь, а нам це не треба. Зрозумiв?

– Зрозумiв.

Сховавши мобiльний у кишеню пiджака, Вiктор пiдвiвся. Сходив у ванну вмитися.

Випив мiцноi кави на кухнi, не вмикаючи свiтла i дивлячись у вiкно на сплячi нiчнi околицi.