Добрий ангел смерті

Потiм, просто з цiкавостi, прочитав, що йшов я по вулицi Тольяттi.

Десь над головою гучно вiдчинилося вiкно – я машинально пiдвiв голову i побачив, як жiнка похилого вiку провела по вулицi сонним поглядом, немов мiтлою. Провела i знову сховалася, залишивши вiкно вiдчиненим.

Мiсто прокидалося. Попереду показався транспарантик, що висiв над пустельною дорогою.

Генеральный спонсор Дня города —

Акционерное общество «Кулибин»

Ну от, зрозумiв я, на свято потрапив.

Може, i менi з iхнього свята щось перепаде?

Але мiсто ще спочивало, хоча на моему годиннику стрiлки зустрiлись i показали за десять хвилин десяту.

Хвилин через п’ятнадцять я побачив живу людську чергу, що впадала у вiдчиненi дверi булочноi. Коли я пiдiйшов до черги, по обличчях ii членiв пробiгла стурбованiсть, i майже вiдразу я зрозумiв ii причину – з надр магазину гучний жiночий голос повiдомив, що булок бiльше немае. На моiх очах сконцентрована крива лiнiя черги розпалась, i людиатоми помчали в двох протилежних напрямках.

А ще хвилини через три, озирнувшись, я вже не побачив нi решткiв черзi, нi вiдчинених дверей булочноi – позаду лежала пустельна мертва вулиця.

– Ну гаразд, – сказав я собi голодному, – в свята зазвичай розгортають святкову торгiвлю, тож що-небудь я таки з’iм перед тим, як знайду пором або корабель.

Через пiвгодини я якимись невiдомими шляхами знову повернувся до вокзалу, хоча начебто i не звертав нiде – видно, мiсто було кругле, як земна кулька.

Тепер бiля вокзалу було жвавiше – може, ще якiсь поiзди пiд’iхали, а може, люди просто вже почали прокидатися. Вiд вокзалу я цього разу пiшов iншою, не менш широкою вулицею. І вже через десяток крокiв побачив, що йде менi назустрiч астраханець iз небаченим бутербродом у руках. Це була поздовжньо розрiзана булка, щедро намазана чорною iкрою. Вiн ii тримав обома руками i на ходу з помiтним задоволенням жував свiй супербутерброд.

Те, що Астрахань – мiсто рибне, я i так знав, а тому сприйняв побачену картину як патрiотичний випендрас. Але коли хвилин через десять я зустрiв iще кiлькох громадян iз такими ж бутербродами – серед них одну стареньку в лахмiттi i з медаллю «За победу над Германией» на грудях, – вже задумався глибше. Тепер це було схоже вже не на простий випендрас, а на якусь благодiйну акцiю.