На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пікнік на льоду». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Современные детективы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пікнік на льоду

Автор
Дата выхода
20 июня 2018
Краткое содержание книги Пікнік на льоду, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пікнік на льоду. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Андрей Курков) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Головний герой роману «Пікнік на льоду» – журналіст Віктор Золотарьов – отримує незвичайне завдання від однієї провідної газети: писати некрологи про відомих впливових людей, які… поки ще живі. Поступово він розуміє, що став учасником серйозної гри якихось тіньових структур, вийти з якої живим практично неможливо…
Пікнік на льоду читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пікнік на льоду без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Але власкор так i не з’явився. Опiв на восьму Вiктор спустошив банку пива i пiшов.
Поiв уже в готелi, у ресторанi. Потiм пiднявся в номер i знову подзвонив власкору, але довгi гудки не вгавали, поки Вiктор не поклав рурку на мiсце.
Очi злипалися. Тепло готельного номера розслаблювало i присипляло. Вирiшивши вранцi передзвонити власкору, Вiктор поклався на лiжко й вiдразу заснув.
11
У Киевi знову мжичив дощ. Дiльничний Сергiй Фiшбейн-Степаненко зайшов до квартири Вiктора. Роззувся. У в’язаних зелених шкарпетках пройшов на кухню, витяг з морозильника рибину лосося, переламав ii об колiно i половину поклав у полумисок, що стояв на низенькому дитячому ослiнчику.
– Мишко! – гукнув вiн i прислухався…
Не дочекавшись на вiдповiдь, вiн пройшов у першу кiмнату, потiм у вiдпочивальню. Там, за канапою, вiн i побачив, що оспалий чи зажурений Мишко стоiть проти стiни.
– Ходiмо, ходiмо iсти! – ласкаво покликав його дiльничний.
Мишко подивився мiлiцiонеровi в очi.
– Нумо, ходiм! – попросив дiльничний.
Пiнгвiн неквапно поплiвся в кухню, а Сергiй, обережно ступаючи, пiшов слiдком. Провiв його до полумиска на кухнi, простежив за початком трапези, пiсля чого з чистою совiстю повернувся в коридор, взувся, одягся i вийшов пiд киiвську мжичку.
– Добре, якби день минув без викликiв! – подумав вiн, поглядаючи на похмуре низьке небо.
12
Уранцi Вiктора збудила безладна стрiлянина, що долинала з вулицi. Позiхаючи, вiн пiдвiвся, подивився на годинник: восьма ранку.
Пiдвiвши погляд, Вiктор зауважив синяву неба i блiдо-жовте сонце, що показало своi першi променi з-за сiрих сталiнських будинкiв. Мала бути гарна погода.
Вiктор сiв до столика, на якому стояв телефон, набрав номер власкора.
– Слухаю? – пролунав жiночий голос. – Кого вам?
– Миколу Олександровича можна? – запитав Вiктор.
– А хто дзвонить? – запитав жiночий голос.
– Це з газети… зi «Столичноi»… – вiдповiв Вiктор, вiдчуваючи напругу в жiночому голосi.
– Як вас звуть? – запитав голос.
Щось тут було не так, i Вiктор, вiдчувши дрож у руцi, опустив рурку на мiсце.
– Кави! – пiдказав вiн сам собi. – Треба напитися кави.
Одягнувшись i хлюпнувши собi в обличчя двi пригорщi холодноi води, вiн спустився до готельного бару. Пiдiйшов до стiйки, замовив подвiйну половинку кави.
– Сiдайте, я вам принесу, – сказав бармен.









