Пікнік на льоду

4

Удома перед сном Вiктор пив чай i думав про смерть. Думалося йому легко. Та й настрiй у нього був, звiсно, радше до горiлки, нiж до чаю. Але горiлки не було.

Йому запропонували чудову гру. І хоча Вiктор ще не знав, як виконуватиме новi обов’язки, присмак чогось нового i незвичного вже заполонив його почуття. А темним коридором бродив пiнгвiн Мишко, час вiд часу тицяючись у зачиненi дверi кухнi. Нарештi Вiктор вiдчув себе винним i впустив Мишка.

Той зупинився бiля столу – його майже метрового зросту вистачало, щоб охопити оком усе, що знаходилося на столi.

Вiн подивився на чашку чаю, потiм перевiв погляд на Вiктора. Подивився на нього проникливо, як досвiдчений партiйний функцiонер. Вiкторовi захотiлося зробити пiнгвiну щось приемне, i вiн пiшов до ванноi, пустив холодну воду. Пiнгвiн вiдразу причапав на звук струменя води i, не чекаючи, поки ванна наповниться, перегнувся i бухнувся до неi.

Уранцi Вiктор заiхав до редакцii «Столичноi», щоб одержати вiд головного редактора кiлька практичних порад.

– Як вiдбирати героiв? – запитав Вiктор.

– Простiсiнько. Подивiться, про кого пишуть газети. Можете й самi шукати i вибирати – адже вiтчизна не знае усiх своiх героiв, багатьом подобаеться залишатися iнкогнiто…

Увечерi, прикупивши усiляких газет, Вiктор повернувся додому й вмостився бiля кухонного столу.

Першi ж газети дали йому поживу для роздумiв, i вiн, пiдкресливши у них прiзвища Дуже Важливих Персон (ДВП), заходився переписувати iх для роботи до загального зошита.

Роботи випадало багато: вже з кiлькох газет вiн виписав близько шiстдесятьох прiзвищ.

Потiм пив чай i знову думав, наразi – про самий жанр. Йому здавалося, вiн уже бачить, як перетворити цей жанр на щось жваве i водночас сентиментальне, аби й простому колгоспниковi, який прочитае про незнайомого небiжчика, набiгла сльоза.

Уранцi Вiктор намiтив собi героя першого «хрестика». Залишалося тiльки попросити благословення в «головного».

5

О пiв на десяту ранку, пiсля «благословення» Ігоря Львовича, чашечки кави й урочистого одержання кореспондентського посвiдчення, Вiктор купив у кiоску пляшку «Фiнляндii» i рушив до приймальнi колишнього письменника, а тепер депутата парламенту Олександра Якорницького.

Депутат, почувши, що з ним хоче зустрiтися кореспондент «Столичноi», зрадiв. Вiн вiдразу попросив секретарку скасувати подальший прийом i бiльше нiкого до нього не пускати.