Самсон і Надія

Документа ж йому теж нiякого не дали, а стiл реквiзували явно за скаргою двох постояльцiв, яким цей предмет меблiв спати заважав.

Вислухавши вiзитера, поманив його чоловiк до кiмнати й показав на знайомий стiл, у якого дiйсно шухляди опломбовано було мастиковими печатками.

– Вiн? – уточнив чоловiк.

– Вiн! – кивнув Самсон.

– Ну так сiдайте й пишiть реляцiю в деталях про всю подiю! – сказав чоловiк. І сам же принiс два аркушi паперу й товстий, незаструганий олiвець.

Слово, вжите вiдносно до необхiдного паперу, викликало повагу й довiру.

У Самсона промайнула навiть надiя на позитивний результат цiеi справи.

Вiн посунув до столу з кута порожньоi кiмнати самотнiй стiлець, сiв, подивився критично на стелю, звiдки ледь свiтила тьмяна лампа.

Чоловiк мовчки принiс з iншого примiщення настiльну лампу, увiмкнув.

Тут уже нiчого не залишалося Самсону, крiм як реляцiю писати.

– Спочатку про себе напишiть, прiзвище, короткi бiографiчнi вiдомостi та адресу! – пiдказав чоловiк.

Виклався в документi Самсон по повнiй. Не забув i про смерть батька згадати, думаючи, що це також характеризуе його самого з позитивного боку, тому що жертва рiдко бувае негативним життевим персонажем.

Отримав у руки чоловiк через недовгий час два списанi акуратним почерком аркушi.

– Ви тепер додому повертайтеся! – зiтхнувши, сказав вiн. – Я вранцi прочитаю.

– Чому не тепер?

– Очi втомилися, треба iм вiдпочинок дати. А ви вранцi приходьте, до десятоi! Я тут i живу, так що зустрiну! Скажете, що до Найдена!

– А його не вiдвезуть? – кивнув Самсон на стiл.

– Обiцяю! – твердо запевнив його чоловiк iз дивним прiзвищем.

Поправив Самсон бинт на головi, пiдтягнув автоматично рухом рук i вийшов до сходiв.

Незачиненi дверi квартири якось вiдразу нагадали господаревi, який повернувся, що не е господарем вiн тут уже. Двi гвинтiвки з насадженими на дуло багнетами стояли пiд стiною, як мiтли у двiрницькiй. Поряд iз ними – туго набитий мiшок.

Самсон увiмкнув свiтло, лампочка спалахнула й майже вiдразу згасла, ii слабке сяйво тремтiло, як вогник свiчки. Хлопець заглянув усередину мiшка, витягнув iз нього клапоть тканини, виявилася викройка жилетки з грубими крейдовими лiнiями майбутнього шва. Стало зрозумiло, що червоноармiйцi дарма часу не гаяли й навiдалися до кравця. Холодне сире повiтря вiйнуло в обличчя з вiтальнi, змусивши Самсона, не роздягаючись, вирушити по дрова до пiдвалу.