Самсон і Надія

Посадило воно його в себе м’яко й шанобливо. Так, що навiть сам вiн себе на мить важливим вiдчув.

– Прочитав я вашу реляцiю, – видихнув задумливо Найден. – Добре пишете!

У кабiнетне примiщення зайшов iз двома кухлями чаю сутулий, сивуватий пiдстарок. Простягнув один кухоль Найдену, який опустився в друге крiсло, а другий – Самсону.

– Добре пишете, – повторив Найден, коли Василь вийшов. – Давно так легко не читав! І думки вмiете висловлювати точно й детально!

– Дякую, – вiдповiв Самсон на вихвалки, чекаючи вiд мовця якнайшвидшого переходу до сутi питання.

Суть питання теж прозвучала, але вiзитера не втiшила.

– Змушений накласти на вашу реляцiю вiдмову, – пiсля паузи сказав Найден сумно. – Вiдповiдального спiвробiтника, який реквiзував стiл, покараемо за двi провини за посадою: за реквiзицiю того, що не пiдлягае реквiзицii, i за невидачу документа про реквiзований стiл. Але стiл, – Найден кинув на згаданий предмет розмови замислений погляд, – стiл нам дуже потрiбен.

Вiн повернувся тепер обличчям до Самсона й подивився на нього вичiкувально.

Самсон знiтився. Зрозумiв вiн, що даремно ввечерi напередоднi так старався виводити олiвцем по паперу переконливi думки.

– Я бачу, вiн вам дорогий, – спiвчутливо додав Найден.

– Це стiл батька, у шухлядi його… наш сiмейний паспорт…

– Ну, цi документи скоро не матимуть сенсу, видамо новi, – Найден вiдпив гарячого чаю i, мабуть, обпiк губу об вiнця кухля, скривився.

– А ви до денiкiнцiв як ставилися? – запитав, вiдвернувшись вiд опiку.

– Нiяк, погано.

– А до гетьмана?

– Як усi, – обережно вiдповiв Самсон. – Так само, як i до його нiмцiв!

– Ага, – закивав Найден. – А директорii спiвчували?

– Чому? – здивувався хлопець питанню.

– А нашiй, робiтничiй владi?

Самсон подивився раптом на спiврозмовника з реальною жалiстю в поглядi.

– Вам спiвчуваю, – сказав вiн, маючи на увазi саме цього втомленого, не виспаного спiврозмовника з майже втраченими через спосiб життя рисами обличчя.

Найден помовчав, потiм пiдiйшов до столу, узяв написану напередоднi реляцiю, знов опустився в крiсло.

– Я можу вам допомогти, тiльки якщо ви захочете допомогти нам, – сказав вiн.

– Це як же?

– Ми мусимо зупинити вуличний бандитизм i безлад.