Богдан Хмельницький. Легенда і людина

І все ж осуджуе дiяння цiеi людини:

«О дiдчii коси, сто дiдькiв в носi: твоя то справа била

З твоiми чернцями, монастирцями, богдай се i не снила.

Ви пiдбивали, ви розгрiшали, хоругви нам святили,

Свинець давали i примiшали, щоб есмо ляхiв били».

Отже, корiнфський митрополит разом з iншим православним духовенством провокував козакiв на вiйну з поляками.

Це автор не сприймае i осуджуе:

«Кров наша била, нас боронила у Жовтих Вод. Бог з нами.

Ви запалили i свiт згубили вашими пихотами».

Бiльше того, автор пiснi вважае, що боронити вiру козакам не було сенсу, адже Рiч Посполита в релiгiйному планi була державою толерантною. А конфесiйнi противники православних не чинили iм великоi кривди:

«Мовите ВІРА: дадь в Польщi мiра вся ЄРЕСЬ заживае:

Жид, i поганин, i арiанин покой о вiру мае.

Ми дурнi були: о вiру били, бо ви нас так учили.

Щоб есте вiру зо всього миру руського вигубили.

Ви бунтували, бисьте пропали. А козакам УНІТИ,

Що провинили, в чiм прогрiшили козакам ЄЗУВІТИ?»

Цi слова заперечують традицiйнi в украiнськiй iсторiографii уявлення про роль релiгiйного чинника у повстаннi пiд проводом Хмельницького.

Якщо виходити з розумiння автора, то цей релiгiйний чинник обумовлений не переслiдуваннями православних, а пропагандою, яку проводив митрополит Йоасаф та йому подiбнi. Вони цiлеспрямовано нацьковували козакiв, щоб тi воювали з поляками.

Показовою е згадка про унiтiв, тобто унiатiв. На поле Берестецькоi битви прибув холмський унiатський митрополит Якiв (Суша) (1610–1687),[33 - Про Якова Сушу див.

: Pawlak W. Jakub Susza – zapomniany swiadek i historiograf bitwy pod Beresteczkiem // Wojny, bitwy i potyczki w kulturze staropolskiej / red. W. Pawlak, M. Piskala. – Wars., 2011. – S. 211–235.] який благословляв воiнiв Речi Посполитоi славнозвiсною iконою Холмськоi Божоi Матерi.

Цей факт промовисто свiдчить, що в рядах польського вiйська пiд Берестечком було чимало унiатiв-русинiв, тобто украiнцiв.

Автор вiрша е прихильником миру.

Завершуеться твiр промовистими словами:

«О Хмелю, Хмелю, що тi повелю, землях ся розтiкаеш

Хутко новину, що на тичину пiднесуть тя, мiт маеш.

Як плине вода, так ВОЙНИ ВОДА з тобою всяк пропала,

Хутнiй з примiра правая вiра, нiж з твоей войни стала.

Спiвай же, Стиру, пiснь да о миру: вiйна бодай устала.

Іди ж в Днiпро, вода: радше, щоб згода хутчiй тут настала».

З пiснi випливае, що Хмельницький розпалив вiйну за вiру.