Богдан Хмельницький. Легенда і людина

Лiтописець з iронiею говорить про цю ситуацiю: «А недоброю е дружба вовка з бараном, як i християнина з бусурманином».[109 - Там само. – С. 60.]

Самовидець, розповiдаючи про iншi подii, не перестае твердити про шкiдливiсть союзу козакiв та ординцiв. Наприклад, розповiдаючи про подii 1652 р., говорить таке: «А гетьман Хмельницький, ставши пiд Кам’янцем-Подiльським, багато шкоди спричинив: поза Львовом i по Волинi, спустошивши краi й наповнивши ясиром орду, повернув до Чигирина й вiдпустив ординцiв».[110 - Лiтопис Самовидця / пiдг.

Я. І. Дзира. – С. 64.]

Сама ж вiйна Московii проти Речi Посполитоi, яка почалася пiсля Переяславськоi ради i в якiй приймали участь козаки, подаеться як конфлiкт, спричинений утисками православних – це нiби була iдейна, релiгiйна вiйна. Правда, Самовидець не забував нагадати, що козацька старшина пiд час Переяславськоi ради взяла «велику плату його царськоi величностi соболями»,[111 - Там само. – С. 67.] а козацьке вiйсько отримувало плату «копiйками золотими».

Загалом лiтописець далекий вiд iдеалiзацii союзу козакiв з Московiею, до якого iх привiв Хмельницький.

Вiн пише про кривди вiд московських воевод, якi знаходилися в украiнських мiстах. Говорив, що московiти поширювали чутки, нiби «козаки вже нiщо, i що нiби ляхам усю Украiну вiддадуть».[112 - Там само. – С. 282.]

Враховуючи стримане ставлення Самовидця до особи Хмельницького, стае зрозумiлим скупий опис смертi й поховання цього гетьмана. Нiяких панегiрикiв на його адресу в творi немае.

Лiтопис гадяцького полковника Григорiя Грабянки

Незважаючи на критичне ставлення до козацтва, Лiтопис Самовидця став своерiдним бестселером для пiзнiших козацьких лiтописцiв, украiнських iсторiографiв та письменникiв. Твiр, поширюваний у чисельних списках, був важливим джерелом для лiтописiв Григорiя Грабянки й Самiйла Величка, «Короткого опису Малоросii», на основi якого були укладенi компiлятивнi працi з iсторii Украiни Якова Лизогуба, Василя Рубана й Олександра Рiгельмана.

У 1846 р. Лiтопис Самовидця опублiкували i вiн набув ще бiльшоi популярностi. Широко використовували його украiнськi iсторики ХІХ – ХХ ст.: Михайло Костомаров, Орест Левицький, Дмитро Яворницький, Дмитро Багалiй, Іван Крип’якевич та iншi. Велику увагу цiй пам’ятцi придiлив Пантелеймон Кулiш – i не лише в своiх iсторичних працях, а й художньолiтературних творах.

Типовим же козацьким лiтописом можна вважати Лiтопис гадяцького полковника Григорiя Грабянки.