Богдан Хмельницький. Легенда і людина

[113 - Лiтопис Грабянки та про його автора див.: Лiтопис гадяцького полковника Григорiя Грабянки / пер. зi староукр. Р. Г. Іванченка. – К., 1992; Возняк М. Історiя украiнськоi лiтератури: у двох книгах. – Кн. друга. – С. 371–374; Луценко Ю. Григорiй Грабянка i його лiтопис // Лiтопис гадяцького полковника Григорiя Грабянки. – С. 3–9; Шевчук В. Лiтопис Григорiя Грабянки // Його ж. Муза роксоланська. – К., 2004. – Кн. друга. – С. 434–445.] Саме вiн заклав основнi елементи козацькоi мiфологii, якi використовувалися i в XVIII столiттi, й в пiзнiшi часи.

Також у цьому творi маемо вiдверту iдеалiзацiю Хмельницького.

Лiтопис писався (чи переписувався?), коли Грабянка знаходився на становищi гадяцького сотника. Повна назва твору (в перекладi сучасною украiнською мовою) звучить так: «Історiя пресильноi i вiд початку полякiв щонайкривавiшоi небувалоi битви Богдана Хмельницького, гетьмана запорiзького, що точилася з поляками в час панування найяснiших королiв польських Владислава, а потiм Казимира, i яка почалася в 1648 роцi та за лiт десять пiсля смертi Хмельницького так i не скiнчилася; цей перебiг з писань рiзних лiтописцiв та з щоденника, на тiй вiйнi писаного, в мiстi Гадячi зусиллями Григорiя Грабянки зiбраний та самобутнiми свiдченнями старих жителiв пiдтверджений року 1710».

У центрi «Історii…» знаходиться особа Хмельницького. Сама ж Хмельниччина розглядаеться як унiкальна подiя – «небувала битва», що не мала аналогiв i не скiнчилася до дня сьогоднiшнього.

Вказуеться, як бачимо, й дата написання твору – 1710 рiк.

Автографи Григорiя Грабянки

Це був складний в iсторii украiнського козацтва час. Полтавська катастрофа стала сильним ударом по козацькiй спiльнотi. Остання втратила довiру в очах росiйського iмператора, почала зазнавати вiд нього переслiдувань. У такiй ситуацii козацькiй старшинi важливо було не лише виправдати себе, а й утвердити власне достоiнство, показати «славнi дiяння» козакiв.

Найкраще для цього надавалася Хмельниччина. З того часу минуло понад п’ятдесят рокiв, змiнилося два поколiння, сувора правда «самовидцiв» пiдзабулася. Тому тi часи, а передусiм особу Хмельницького можна було iдеалiзувати.

Щодо творення культу Хмельницького, то з цього приводу маемо цiкавi спостереження у Валерiя Шевчука. Вiн писав: «У другiй половинi XVII ст.