Богдан Хмельницький. Легенда і людина

Звертаючись до тих чи iнших творiв, iнодi подавав свою iнтерпретацiю, яка могла розходитися (й суттево!) з iнтерпретацiею першоджерела. Нерiдко використовував рiзнi чутки, якi йому iмпонували. Автор лiтопису домислював не лише дiалоги iсторичних персонажiв, а й документи.

Лiтописець згадуе рiзних дiячiв минулого. Говорить, що про них нiхто б не згадував, якби iхнi дiяння не були описанi. Далi вiн продовжуе: «Про них i до них подiбних упокорювачiв Історii я не раз думав, коли годинами солодко читав i коли прозрiвав ту користь для iхнiх народiв, що в’язалися з безсмертною славою, але ж наша вiтчизна вiд них своiми ратними трудами ну просто нiяк не рiзниться, i, бачачи ii звитяги в пучинi забуття, я не заради якоiсь любострасноi слави, а спонуканий спiльною користю i заради неi вирiшив не лишати в попелi мовчання схованими дii щонайвiрнiшого нашого сина благорозумного вождя Богдана Хмельницького, який Малу Росiю вiд щонайтяжчого ярма лядського козацькою мужнiстю вивiльнив i що до росiйського монарха з стольними мiстами в пiдданство привiв».

[117 - Збiрник козацьких лiтописiв: Густинський, Самiйла Величка, Грабянки. – К., 2006. – С. 878.]

Автор не приховуе, що одним iз головних його завдань е апологiя Хмельницького. На початку лiтопису Грабянка вмiщуе вiршi, якi можна вважати своерiдним епiграфом:

«Оце Богдан Хмельницький намальований —

Воiн руський славний, так i неподоланий.

Завдяки йому Украiна на ноги стала,

Бо у ярмi лядськiм ледве не сконала.

Скасував вiн унiю, бив ляхiв з жидами

Й iнших ворогiв тими ж гнав шляхами.

Ох i голоснi ж ви, вiстi переможнi,

Раз у всесвiт славу понести спроможнi!

Навiть в землях Фракii оселився страх

Коли Марса гуки мчали на крилах.

Кончиною скорений, смертю вiн гордуе

І в синах росiйських живе та воюе».[118 - Там само.]

У цих вiршах вимальовуеться iсторiософiя Хмельниччини, яка потiм розлого була представлена в текстi твору. Схема ii виглядала приблизно так: Украiна, пiд якою розумiвся козацький край, Приднiпров’я, «ледь не сконала» пiд «лядським ярмом», але Хмельницький врятував ii, захистив православ’я, скасував унiю, побив «ляхiв з жидами».

І хоча цей козацький гетьман помер, але живе його дух у «синах росiйських», козаках, якi продовжують справу «великого Богдана».

На вiдмiну вiд Самовидця, для якого «iсторiя починаеться» з Хмельниччини, Грабянка намагаеться вписати Хмельниччину в бiльш широкий iсторичний контекст.