Князі Острозькі

Вважаеться, що в останнi роки життя цей князь вiдiйшов вiд мирських справ, прийнявши чернечий постриг пiд iменем Феодосiя в Киево-Печерському монастирi, вiв праведне життя, став схимником i його поховали в дальнiх монастирських печерах. Судячи iз записiв Киево-Печерського пом’яника, монашество прийняла також його дружина Агафiя (у чернецтвi – Агрипина). Пiсля смертi князя Федора Острозького його канонiзували як преподобного Феодосiя (день шанування святого припадае на 11/24 серпня, вшановуеться вiн також у соборi Волинських святих 10/23 жовтня).

В одному з давнiх кондакiв говориться про Федора-Феодосiя, що вiн мав, ставши ченцем, «смиренний послух та безмовне життя». Ікона iз зображенням преподобного знаходилася в П’ятницькiй церквi Острога.

Правда, у православнiй лiтературi кiнця ХVІ – початку ХVІІ ст., де прославляються князi Острозькi, iм’я святого Феодосiя не фiгуруе. Цiкаво, що в поемi С. Пекалiда «Про Острозьку вiйну…» е згадка про цього князя, однак вiн представлений, радше, не як благочестивий православний подвижник, а як полководець:

«Федора, князя Острозького, доблесть военна частiше

Сяяла: хай же засвiдчить Подiлля, багате полями,

Скiльки ворожих вiйськ бачив i скiльки розбитих загонiв».

Федiр, вважають iсторики, був захисником Вiльна (Вiльнюса), столицi Великого князiвства Литовського, вiд вiйськ хрестоносцiв, очолюваних Конрадом Валленродом. Також вiн був учасником Грюнвальдськоi битви, обороняв украiнськi землi вiд татарських наiздiв. Тобто прославився вiйськовими подвигами, а не подвигами на нивi благочестя.

До речi, не збереглося i народних легенд про Федора як про благочестивого православного.

Звiсно, якби в кiнцi ХVІ – на початку ХVІІ ст. Федiр фiгурував як святий, це знайшло б вiдповiдне вiдображення в панегiричнiй лiтературi, творенiй при дворi В.-К. Острозького. Проте факт присутностi в роду князя-ченця, похованого в печерах Киево-Печерськоi лаври, не мiг не впливати на свiдомiсть представникiв роду Острозьких. Звiдси iх посилена увага до Киево-Печерськоi лаври.

На територii ii сакрального простору були похованi деякi представники цiеi князiвськоi династii. Водночас Острозькi виступали протекторами й жертводавцями лаври. Схоже, Федiр (у чернецтвi Феодосiй) був канонiзований пiзнiше, за часiв митрополита Петра Могили, коли творився своерiдний пантеон православних святих, пов’язаних iз Киево-Печерською лаврою. Правда, чомусь (i це виглядае дивно) вiн фiгуруе як святий Федiр, а не Феодосiй.