Князі Острозькі

Хоча Федiр сприймаеться як ревнитель православ’я, про нього збереглися оповiдi, котрi засвiдчують повагу князя до католицизму i навiть прихильнiсть до цього вiровизнання. Федору приписували заснування в Острозi католицького костелу й монастиря домiнiканцiв. Щоправда, ця iнформацiя мае легендарний характер.

Федiр залишив пiсля себе численне потомство – синiв Дашка, Андрушка, Федька, Василя, а також дочок Федору, Анну. Син, що успадкував iм’я батька, Федiр (Фредерiк), прославився як учасник гуситських воен i осiв у Чехii.

У той час чимало вихiдцiв iз Волинi, очолюваних князем Корибутом-Вишневецьким, пiшли на допомогу гуситам. Частина з них, як i Федiр (Фредерiк), не захотiли вертатися додому i знайшли для себе нову батькiвщину.

Однак успадкував Острог i продовжив князiвський родовiд наймолодший син Федора, Василь, на прiзвисько Красний (тобто гарний, красивий). Йому приписують укрiплення Острозького замку кам’яними мурами (до того часу тут була лише кам’яна вежа, а огорожа – дерев’яною), будiвництво на замковiй горi церкви, а також спорудження iнших твердинь, зокрема Заславськоi фортецi.

Така дiяльнiсть давала можливiсть створити систему захисту вiд нападiв татар на землях пiвденноi Волинi.

Василь також прагнув розбудовувати своi князiвськi володiння. Вiн отримав низку маеткiв вiд великого князя Литовського Вiтовта. Щоправда, у боротьбi мiж князем Свидригайлом та королем Казимиром Ягеллоном, ставши на бiк останнього, втратив мiсто Корець. Зате король компенсував йому цю втрату, надавши у володiння Лопатин, Красне, Тростянець, пiдтвердив набуття Осташина.

Вважаеться, що Василь був одружений з родичкою Вiтовта, княгинею Агафiею. Вiд цього шлюбу мав двох синiв, Івана та Юрiя, а також дочку Агрипину-Катерину. Старший син Іван, залишившись князювати в Острозi, продовжив рiд Острозьких. А його брат Юрiй, отримавши мiсто Заслав (Ізяслав), започаткував рiд Заславських (Жеславських). З часом ця князiвська династiя стала однiею з найпотужнiших на украiнських землях.

Князь Іван Острозький, одружений з княжною Бельською, мав дочку й двох синiв, Михайла й Костянтина. Йому вдалося розширити своi володiння, придбати новi села. Оскiльки Михайло помер близько 1500—1501 рр. бездiтним, рiд продовжив Костянтин. Вiн зробив блискучу вiйськову кар’еру. І заслуговуе на окрему увагу.

«Руський Ганнiбал»

Костянтин Іванович Острозький належав до найбiльш видатних полководцiв i полiтичних дiячiв минулого.