Таємний агент Микола Гоголь

Наприклад, бiльшiсть творiв «Вечорiв на хуторi бiля Диканьки» сприймаються як веселi й гумористичнi. Але це поверхове враження. Звертаючись до бiльш глибокого, прихованого рiвня, ми бачимо, що в цих текстах порушуються дуже серйознi питання. І ця серйознiсть нiби заперечуе гумористичнiсть «диканських» творiв.

З «Тарасом Бульбою» маемо протилежну картину. На перший погляд, цей твiр подаеться як героiчний епос. Проте в текстi закладено чимало моментiв, якi руйнують цю героiку, трактують ii несерйозно. Тобто можемо говорити про прихований гумористичний, а то й сатиричний план повiстi.

На цю складнiсть гоголiвських текстiв дедалi бiльшу увагу звертають лiтературнi критики. Примiром, американська дослiдниця Едита Бояновська в своiй книжцi «Микола Гоголь: мiж украiнським та росiйським нацiоналiзмом» зазначае таке: «“Тарас Бульба” написаний у двох регiстрах – промовистому офiцiйному тенорi, що прославляе козакiв i росiйський нацiоналiзм, i негармонiйному мiнорному ключi, що пiдважуе, ставить пiд сумнiв i ускладнюе речi».

І це справдi так.

Автор у цiй книжцi спробуе прочитати «Тараса Бульбу», звертаючи увагу на езотеричний рiвень повiстi. Перед нами постане iнший «Бульба», який не вписуеться нi в росiйський, нi в украiнський патрiотичний дискурс i який не е нi антипольським, нi антиеврейським текстом. Радше це справдi глибокий твiр, який розкривае як ментальнiсть украiнцiв, так i iхнi взаемини з сусiдами – поляками та евреями. Також цей твiр е тонкою насмiшкою над росiйськими iдеологiчними стереотипами.

Пропонована читачевi розвiдка не е «канонiчним» науковим текстом. Це текст науково-популярний, розрахований на широку публiку. Тому тут, наприклад, не подаються посилання. Однак у кiнцi книги е список лiтератури, де зазначено використанi автором тексти. Тому в разi бажання науковцi можуть звiрити поданi цитати.

Ще однiею специфiкою пропонованого твору е те, що цитати з обох редакцiй «Тараса Бульби», 1835 та 1842 рр., а також з iнших цитованих творiв подаються в оригiналi.

Автор виходив з того, що для сучасного украiнського читача росiйська мова е цiлком зрозумiлою. Окрiм того, мова «Тараса Бульби» не е чисто росiйською мовою, незважаючи на те, що друга редакцiя зазнала певного редагування i не зовсiм вiдображае «мовну позицiю» Гоголя. Загалом мову класика, яка ряснiла украiнiзмами, можна було б назвати «малоросiйською». Гоголь, як i правдивi малоросiяни, намагався писати по росiйськи.