Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?

Трое з них належали до мiщанського клану Балик, представники якого вiдiгравали немаловажну роль у життi тогочасного Киева, обiймаючи керiвнi посади в мiському самоврядуваннi. Очевидно, значна частина iнших учнiв теж була з мiщан. Помiтну частину становили дiти, котрi походили зi священицьких родин. Такими були Іван Сакович (ймовiрно, родич автора «Вiршiв…»), Іван Тарнавський, Єремiя Ставровецький та Лукаш Беринда. Останнiй – це син вiдомого книжника Памви Беринди. Звiсно, могли бути й iншi дiти зi священицьких родин, але нам складно iх iдентифiкувати.

Не виключено, що серед цих двадцяти спудеiв були й дiти шляхетського та козацького походження.

Серед спудеiв, котрi фiгурують у «Вiршах…», можемо видiлити одного, який у подальшому став помiтною фiгурою в культурному життi Украiни та Молдови. Це – Стефан Почаський, один iз соратникiв Петра Могили, поет i освiтнiй дiяч, засновник Гощанського й Ясського колегiумiв. Саме вiн був першим спудеем, який читав вiршi.

Варто видiлити кiлька смислових блокiв твору.

Зокрема, значний смисловий блок становлять вiршi, в яких прославляеться Сагайдачний. Спочатку говориться про його походження та навчання:

«Про народження Петра варто розказати,

Як дорогу до наук став вiн прокладати.

У Перемишльських краях вирiс, у Пiдгiр’i,

В церквi схiдноi його виховали вiрi.

Вiн пiшов до Острога для наук поштивих,

Що там квiтли, як нiде, за благочестивих

Тих князiв, котрi там мудрiсть покохали.

Щоби юнi до наук схильностi набрали.

І для рiдноi землi користi ставали»[17 - Сакович К.

Вiршi на жалiсний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного… / пер. В. Шевчук. – С. 171—172.].

Говорить Сакович i про шлях Сагайдачного до запорiзького козацтва:

«Конашевич в Острозi десять лiт проживши

І науки у письмi в нашому навикши,

Здiбнiсть у душi вiдкрив сильну для звитяжства,

В Запорозьке вiн пiшов славнее рицарство.

І отам немало теж помiж них живучи,

Дiла рицарського скрiзь пильно стережучи,

Досягнув, що вiйсько те в гетьмани обрало,

Мужньо з ним воно татар, туркiв розбивало»[18 - Там само.

– С. 172.].

Йов Борецький

Згадуються також деякi дiяння, котрi зробили Сагайдачного вiдомим. Щоправда, про це говориться часто загально, не концентруючи уваги на окремих битвах:

«Вiн за гетьманства свого взяв був мiсто Кафу —

Цiсар туркський там зазнав немалого страху!

Чотирнадцять тисяч вiн ворога розбив,

Однi каторги[19 - Пiд каторгами розумiються турецькi гребнi галери.