Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?

Сакович у «Вiршах…» порiвнюе Сагайдачного з правителями Античностi, наприклад iз Перiклом. Завдяки чому вiн нiби постае «правителем Русi». А такi порiвняння, власне, й були притаманнi ренесансним творам.

Сакович дае зрозумiти, що дiяння Сагайдачного мають бути описанi. Лише б так вони «…у вiках залишились жити…». Для цього, власне, й потрiбнi «Вiршi…».

Ось як у типовому ренесансному дусi починаеться опис дiянь козацького гетьмана:

«Хто хотiв би найповнiш дiло описати

Конашевича Петра й свiтовi подати,

В грецького поета той мусiв би Гомера

Зичить розуму або ще й у Демосфена»[12 - Там само.

– С. 171.].

При цьому вчинки гетьмана подаються як взiрець для наслiдування нащадками.

Структура ж «Вiршiв…» виглядае таким чином. Спочатку йде традицiйний вiрш на герб. Однак це вiрш не на герб героя, а на герб Вiйська Запорозького. Тим самим нiби вказувалося, що «Вiршi…» мають прославити козацтво, гетьманом якого був Сагайдачний. Якраз це прославлення виголошувалося самим Саковичем. Там, зокрема, йшлося про те, що запорожцi своiми рицарськими дiлами здобули собi вiльнiсть, свободу[13 - Там само.

– С. 161.].

Стверджуеться, що за плечами запорожцiв – велика традицiя, вони – нащадки давнiх русичiв, якi за часiв князя Олега штурмували Царгород i якi хрестилися за князя Володимира[14 - Там само.].

Зараз же запорожцi змальовуються як захисники Речi Посполитоi вiд татар i туркiв[15 - Там само. – С. 161—162.].

Фактично тут у поетичнiй формi були озвученi iдеi, репрезентованi в творi «Протестацiя» (1621), що був написаний Іовом Борецьким та iншими iерархами Феофанового свячення, яких пiдтримував i якими опiкувався Сагайдачний[16 - Йов Борецький та iншi.

Протестацiя // Пам’ятки братських шкiл на Украiнi (кiнець XVI – початок XVII ст.). – С. 323.]. Про цей твiр бiльш детальнiше буде вестися мова далi.

Пiсля передмови запорiзькому козацтву у «Вiршах на жалiсний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного…», де маемо панегiрик запорозькому козацтву, йдуть вiршi спудеiв Киiвськоi братськоi школи.

Їх двадцять. Пiсля кожного вiрша стоiть прiзвище спудея. Виникае питання: чи цi вiршi лише проголошувалися ними, чи все ж таки спудеi брали участь у iхньому написаннi? Правда, на початку «Вiршiв…» чiтко сказано, що автором вiршiв е Сакович. Однак не виключено, що спудеi складали вiршi пiд керiвництвом учителя. Це могли бути такi собi вправи з пiiтики, якi отримували практичну спрямованiсть.

Цiкавим е склад учнiв, якi проголошували вiршi.