Ярослав Мудрий

). Все це свiдчить, що вихiдцi з чудi вiдiгравали певну роль в iсторii Русi не тiльки на пiвнiчно-захiднiй ii околицi, а на корiнних руських землях»[97 - Брайчевський М. Вибранi твори. – К.; Нью-Йорк, 1999. – С. 369.].

Весь – це також фiнське плем’я, що проживало на схiд вiд Фiнськоi затоки – у районi т. зв. Мiжозер’я (озера – Нево, Онега та Бiле). Власне, на цих теренах знаходилася Стара Ладога. Вважаеться, що весь дала початок таким етносам, як вепси й частково карели[98 - Голубева Л. А. Весь и славяне на Белом озере Х—ХІІІ вв.

– М., 1973; Голубева Л. А, Кочкуркина С. И. Белозерская весь: (по материалам поселения Крутик ІХ—Х вв.). – Петрозаводск, 1991.].

Отже, незважаючи на мiфiчнiсть лiтописноi оповiдi про «закликання варягiв», маемо в нiй вiдносно адекватне вiдображення ситуацii, яка iснувала на теренах, котрi пiзнiше почали вважатися Пiвнiчною Руссю. Тут живе фiнське й слов’янське населення. Але воно «закликае» до себе правити варягiв. «Пiвнiчна Русь» нiби була конгломератом трьох етнiчних груп – варягiв, якi стали правлячою елiтою, фiнського й слов’янського населення.

«Суспiльства Балтiйського регiону… – писав Омелян Прiцак, маючи на увазi, зокрема, протодержавнi утворення, що виникли на схiд вiд Фiнськоi затоки, – звичайно ж не нацiональноi культури в сучасному розумiннi. Дани, фризи й руси були полiетнiчною, багатомовною, безтериторiальною спiльнiстю морських кочовикiв та жителiв почасти «схiдних», а подекуди полiсних мiст i торговельних поселень. Руси й фризи виступали мiжнародними торговцями, що пiдтверджуе теорiю про створення ринку як економiчноi органiзацii саме торговцями, а не селянами чи ремiсниками.

Цей тип спецiалiзованого суспiльства «нижчоi» культури ще не знав лiтератури чи сакральних текстiв – основи культури «вищоi». У мiських торговельних поселеннях користувалися кiлькома мовами залежно вiд функцiй. Мiсцевою спiлкувалися сiм’i чи роди, а двi чи бiльше linguae francae служили для професiйного вжитку. Таким чином, оте професiйне суспiльство типу «нижчоi культури» не було обмежене нi певною конкретною територiею, нi «вищою» релiгiею (священний закон), об’явлення якоi закрiплюеться письмом (писемна мова)»[99 - Прiцак О. Походження Русi. – Т. І. – С. 95.].

В. Верещагiн . Закликання князiв варязьких

Але повернемося до «Повiстi минулих лiт». Пiд тим же роком 6370-м (862-м вiд Рiздва Христового) читаемо далi: «І вибралися трое братiв iз родами своiми i з собою всю узяли русь.