Галицька сага. Майбутня сила

Лише переговоривши з лiдерами усiх нацiоналiстичних спiлок, якi виявили бажання об’еднатися для подальшоi боротьби, Коновалець прийняв остаточне рiшення. Ба бiльше того, саме вiн запропонував лiдеру Легii украiнських нацiоналiстiв – чи не найбiльшоi пiсля УВО органiзацii – Миколi Сцiборському стати його заступником. Питання про Голову навiть не обговорювалося. Ним неодмiнно мав бути Євген Коновалець. Нi в кого не було сумнiвiв, де проходитиме конгрес. Готель на Кантгассе, 3 вибрано не випадково: саме там жила бiльшiсть делегатiв конгресу.

До того ж власник готелю приязно ставився до своiх постiйних пожильцiв, адже деякi проживали тут уже декiлька рокiв.

Мiсце проведення першого установчого конгресу було вибране не випадково. Звичайно, нiхто не дозволив би iм зiбратися на територii Польськоi держави. Це було виключено iз самого початку. Не хотiлося пiдводити i чехословацького президента Масарика, адже вiн i без того мав неприемностi iз Варшавою. Берлiн вiдкинув сам Євген Коновалець. Це було дивно, адже саме в столицi Нiмеччини вiн проживав.

На запитання Ярого, чому не пiдходить Берлiн, Командант УВО вiдповiв, що i так вже його звинувачують у пiдтримцi лише однiею державою, а той факт, що нова украiнська органiзацiя постане саме в Нiмеччинi, аж нiяк не пiде iй на користь, особливо тепер, коли краiну буквально колотить iзсередини.

Неначе прочитавши його думки, Євген Коновалець поцiкавився:

– Ви читали книгу такого собi Гiтлера?

– «Майн Кампф»? – перепитав Рiко Ярий. – Певно, читав. Ще тодi, коли вона називалася «Чотири з половиною роки боротьби проти брехнi, дуростi i пiдступностi».

А чому ви запитали?

– І як вона вам?

Рiко невизначено знизав плечима.

– Не думаю, що йому щось вдасться втiлити в життя! Надто все переходить розумнi межi сприйняття.

– А що ви розумiете пiд розумними межами? Приеднання до Нiмеччини Австрii?

– Та хоча б!

– Рiхарде, та це несерйозно! – скривився Коновалець. – Не мине й десяти рокiв, як австрiйцi самi попросять, щоб iх приеднали до Нiмеччини! Але мене iнше хвилюе: слова Гiтлера про слов’янську расу.

Для нього ми – представники нижчоi раси, унденменшен. «Коли ми говоримо про завоювання нових земель в Європi, ми, звiсно, можемо мати на увазi в першу чергу тiльки Росiю та пiдвладнi iй прикордоннi держави». Здаеться, я правильно процитував слова пана Гiтлера. Ось тому ми й маемо поволi залишити Нiмеччину.

– Ви так говорите, неначе переконанi, що Гiтлер прийде до влади! – засумнiвався Рiко Ярий.