На нашем сайте вы можете читать онлайн «Галицька сага. Невиправдані надії». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Галицька сага. Невиправдані надії

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Галицька сага. Невиправдані надії, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Галицька сага. Невиправдані надії. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Невиправдані надії» – шоста книга «Галицької саги» – охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію – визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них.
Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто…
Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички.
Не лишилися осторонь цих подій і жителі й вихідці з галицького села Перетин…
Галицька сага. Невиправдані надії читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Галицька сага. Невиправдані надії без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Сонце вже високо, а нас ще не будили, – стояв на своему Дмитро.
Василь замiсть вiдповiдi подивився на загратоване вiконце. Дiйсно, у такий час вони, в’язнi, вже мали б поснiдати тим, що повар чомусь гордо називав iжею, i розбрестися по роботах. Так було завжди. Тiльки не сьогоднi.
– А яке сьогоднi число? – запитав Василь. – Може, у них якесь свято?
– Може, Моснiцький помер, – з надiею припустив Дмитро. – А ще краще, Костека пiдстрелили.
– Розмрiявся.
– Та тiльки мрiяти й лишаеться.
Василь нахилився, дiстав з-пiд нар своi розбитi дерев’янi трепи, надiв на босi, всi у шрамах ноги.
– Знаеш, Дмитре, для мене невизначенiсть – найбiльший тягар, – говорив вiн. – Втрачаеться нитка життя. Яке б воно не було – чи щасливе, чи таке, як от у нас, – завжди знаю, чого чекати вiд нього. А тут, розумiеш, дiйсно нiчого не ясно. І невiдома причина.
– Навiть у нашому випадку? – Дмитро вирiшив послiдувати прикладу друга i натягнув свое взуття. – Нам же тут сидiти i сидiти!
– Ох, Дмитре! Не розумiеш ти сутi життя! Нiщо не вiчне у свiтi.
Дмитро був у таборi Береза-Картузька вже четвертий рiк i, здавалося, звикся зi своiм становищем безправного в’язня. Це, звичайно, було лише ширмою, за якою ховалася справжня робота. Вiн зумiв зiбрати собi однодумцiв, яких тут було багато. А минулого року до iхньоi команди розподiлили Василя Бандеру.
Обох об’еднувала приналежнiсть до одноi органiзацii, i вони подружилися, хоч i перебували в ОУН на рiзних щаблях: Дмитро – звичайним членом, Василь – брат крайового провiдника.
Тим часом поволi прокидалися iншi в’язнi.










