На нашем сайте вы можете читать онлайн «Галицька сага. Невиправдані надії». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Галицька сага. Невиправдані надії

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Галицька сага. Невиправдані надії, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Галицька сага. Невиправдані надії. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Невиправдані надії» – шоста книга «Галицької саги» – охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію – визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них.
Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто…
Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички.
Не лишилися осторонь цих подій і жителі й вихідці з галицького села Перетин…
Галицька сага. Невиправдані надії читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Галицька сага. Невиправдані надії без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Йому самому належало «вiдсiкати» пiхоту, як перед боем нагадав Янiшевський Вовку й iншим жовнiрам iз прикриття.
Напевне, загiн, що наближався з пiвночi, були звичайною групою розвiдки i до його завдання не належало атакувати пiдсилену пiхотою артилерiйську батарею. Пiсля шести залпiв, що iх встигли зробити три гармати, i зустрiвши хоч i безладний, але все ж бiльш-менш прицiльний вогонь прикриття, нiмецькi танки, навiть не зробивши жодного пострiлу хоча б для годиться, повернули назад.
Перший бiй захисники Берестейськоi фортецi виграли.
Зате наступного дня на батарею Янiшевського прибув зв’язкiвець i передав наказ командуючого групою «Берестя»: всiм пiдроздiлам, якi розташовувалися на зовнiшнiх укрiпленнях, вiдступити до Цитаделi. З’ясувалося, що наявних сил у генерала Плiсовського недостатньо, щоб утримати оборону по всьому периметру. Вiн i вирiшив сконцентрувати всiх за мурами Цитаделi.
Тут Богдан Вовк i прийняв свiй перший справжнiй бiй.
Але спочатку була артпiдгтовка. До неi командувач частин вермахту Гудерiан вдався пiсля того, як увесь день чотирнадцятого вересня марно намагався прорватися на територiю фортецi.
Вибухи лунали повсюди, мiж ними майже не було перерви, як i не було на величезному просторi всерединi Цитаделi мiсця, щоб заховатися вiд них.
– Русин?
Богдановi вже набридло кожен раз виправляти, що нi, вiн не русин, а украiнець, але лише кивнув головою, таки так.
– Боiшся померти?
– А пан сержант не боiться? – огризнувся Вовк.
– Боюсь, але не за себе.
– За кого, цiкаво?
– За свою Гандзю, – вiдказав той. – Смерть – то що? Раз – i тебе нема! Ну, добре, нехай не раз! Але тебе нема! Що тут вже буде, тобi вже однаково! А моя Гандзя, моi дiти залишаться i будуть плакати.
– Так! Мiсяць тому, – для чогось уточнив Богдан Вовк.
– Ну, то, може, й лiпше!
– Чого лiпше?
Цi слова потонули в оглушливому вибуху десь зовсiм поруч. Богдан iнстинктивно втягнув голову у шию.
– Не переживай! Такi снаряди цi стiни не проб’ють! Росiяни будували добре.
– Росiяни? – здивувався Богдан.










