На нашем сайте вы можете читать онлайн «Галицька сага. Невиправдані надії». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Галицька сага. Невиправдані надії

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Галицька сага. Невиправдані надії, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Галицька сага. Невиправдані надії. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Невиправдані надії» – шоста книга «Галицької саги» – охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію – визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них.
Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто…
Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички.
Не лишилися осторонь цих подій і жителі й вихідці з галицького села Перетин…
Галицька сага. Невиправдані надії читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Галицька сага. Невиправдані надії без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Поцiлив вiн чи кулi летiли мимо, Богдан не знав, але бачив, як солдати, у кого вiн цiлився, iнодi падали на землю, але чи його куля iх вбила, визначити було неможливо. Стрiляли всi, i, зрештою, нiмцi зрозумiли, що легкоi перемоги не буде: поляки не загинули пiд час обстрiлу, не злякалися вибухiв i дали гiдну вiдсiч.
Перша атака тривала недовго, солдати вермахта навiть не змогли наблизитись до рову i вiдступили. Богдан спостерiгав за цим з-за стiни валу, як до нього пiдiйшов поручник.
– Пiдготуватися до наступноi атаки! – крикнув вiн.
– Немае, пане поручнику! – вiдказав Вовк.
Але офiцер пройшов мимо, не вiдповiвши. Напевне, просто не розчув вiдповiдi шеренгового. А Богдан подивився по сторонах. Його товаришi як могли укрiплювали перед собою захисний вал, щоб наступного бою було зручнiше. Вiн вже зiбрався робити те саме, як почув який звук. Здогадка прийшла миттево.
– Снаряд! – крикнув вiн i звалився на землю.
Одночасно десь справа на валу в повiтря здiйнявся стовп землi.
Нiмецька артилерiя стрiляла по захисному валу.
Як виявилося, без року тиждень канонiр Вовк був правий: попереднiй обстрiл припинився через те, що нагрiлися дула гармат, а поки вони остигали, нiмецькi командири вирiшили заодно перевiрити, чи не можна за цей час захопити фортецю.
Було зрозумiло, що наступна атака буде не такою примiтивною, як попередня…
Протягом цього дня артилерiя сiм разiв зупиняла обстрiл територii Цитаделi, щоб охололи дула, сiм разiв польський гарнiзон вiдбивав атаки, причому двiчi вони переростали в рукопашнi сутички.
На вечiр шiстнадцятого вересня генерал Плiсовський, поранений пiд час одного з авiанальотiв (а на допомогу артилерii Гудерiан задiяв i авiацiю) прийняв рiшення залишити Берестейську фортецю.
– Куди ми пiдемо? – запитав його начальник штабу групи «Берестя» пiдполковник Горак.
У якомусь бою (вiн вже й забув iхнiй лiк) його контузило, тому час вiд часу Горака нудило.
– Пiдемо на Тересполь.
Генерал Костянтин Плiсовський говорив про мiсто на заходi вiд Берестя. До нього було лише кiлька кiлометрiв.
– Фортецю втримати ми не можемо! – впевнено сказав вiн. – Що там чути з Варшави?
Перш нiж вiдповiсти, Алоiз Горак вкотре виблював пiд стiну каземату, де вони перебували.
– Електростанцiя розбита, але радiо працюе, – нарештi сказав вiн. – Нiмцi захопили Зельонку.










