Галицька сага. Невиправдані надії

Зваживши всi «за» i «проти», капiтан Вацлав Радзишевський прийняв рiшення залишити форт. Оскiльки важкопоранених нести на собi не було змоги, було вирiшено залишити iх тут. Їх, звичайно, залишали на милiсть переможцiв, але капiтан був переконаний, що Радянський Союз свято дотримаеться пунктiв конвенцii про вiйськовополонених.

(Вацлав Радзишевський не знав, що Сталiн вiдмовився пiдписувати Женевську конвенцiю, тим самими прирiкши i своiх полонених, i чужих на незавидну долю. Не знав i капiтан, що вже через мiсяць вiн буде заарештований органами НКВС i навiки зникне у черевi радянськоi каральноi машини.

Шеренговому Богдановi Вовку пощастило бiльше. Потрапивши у полон, вiн отримав таку необхiдну йому медичну допомогу i разом з усiма був вiдправлений на схiд.

Берестейська фортеця повнiстю перейшла пiд контроль Червоноi армii.

5

Просити Верховну Раду Союзу РСР прийняти Захiдну Украiну до складу Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк, включити Захiдну Украiну до складу Украiнськоi Радянськоi Соцiалiстичноi Республiки з тим, щоб з’еднати украiнський народ в единiй державi, покласти край вiковому роз’еднанню украiнського народу.

    З декларацii «Про входження Захiдноi Украiни до складу СРСР i возз’еднання з УРСР»

Нова влада прийшла у Перетин непомiтно. Вулицями Львова, Тарнополя чи Станiславова iхали диковиннi легкi танки, якi не звиклим до подiбного городянам здавалися неймовiрною технiкою; мiсцевi комунiсти, тi, котрим пощастило залишитися на Захiднiй Украiнi й не потрапити у молох полiтичних репресiй, органiзували визволителям радiсну зустрiч; невiдь-звiдки з’явилося так багато червоних прапорiв, що склалося враження – ми вас довго чекали (як з’ясувалося вже скоро, це були лише нижнi частини бiло-червоного польського прапора), а у таких селах, як Перетин, Вишiв чи Бобровицi, все залишалося так само, як до того.

Першу звiстку про нову владу привiз Кость Смолiй, вiрнiше гайовий приiхав разом з нею.

Десь у перших числах жовтня бiля брами Бiлецьких зупинився чорний автомобiль, з котрого вийшов Кость. Разом з ним авто покинуло ще двое, причому один з прибулих був вiйськовий. Кость показав рукою на хату Бiлецьких, пiсля чого вiйськовий вiддав йому честь i разом з цивiльним попрямував до обiйстя. Кость вже хотiв було пiти додому на лiсничiвку, як почув, що його кличуть. Озирнувся.