Манускрипт з минулого

Павло просто не уявляв, щоб така ефектна жiнка з’явилася на людях заспана i без макiяжу. Та вона плаття вибиратиме добру годину, не знайде, i вiдправиться у найближчий бутик за покупками. Тобто у Павла е трiшки часу, щоб хоч чимось заморити черв’ячка. Але не розхолоджуватися. Продавцi найближчого магазину продуктiв його вже знають, тому i не варто в останнiй день шукати нових знайомств.

Як i розраховував Павло Загороднiй, вiн устиг поiсти, прибрати пiсля себе, передумати про заховану у сумцi скриньку (витягувати боявся), i лише тодi побачив на порозi жiнку.

Цього разу вона була у синьому брючному костюмi, одягненому на голе тiло. Принаймнi саме так вирiшив Павло.

– Зробили, кажеш? – без привiтання поцiкавилася вона. – А де другий?

– Немае. Поiхав додому, – вiдповiв Павло.

– Ти це зробив сам? – здивувалася жiнка.

Павло знизав плечима.

– Подай-но лiнiйку!

Вона взяла протягнуту Павлом довгу будiвельну лiнiйку i приклала до проблемноi стiни. Розгледiла мiсце дотику. Просвiту не було.

– Бачиш – а ти говорив: австрiйська цегла, австрiйська цегла! – мовила жiнка.

Вона вiдкрила сумочку i дiстала декiлька стодоларових банкнот.

– Твоя плата за роботу. Можеш узяти собi все, захочеш – подiлишся з напарником. Я вмiю бути вдячною, – сказала фурiя.

Павло подякував i пiдняв з пiдлоги сумку.

– Вашi ключi, – мовив вiн.

Залишивши власницю квартири наодинцi, Загороднiй швидко спустився сходами на вулицю, вскочив у вчасно пiдоспiлий трамвай i поiхав до потрiбноi йому автостанцii.

ІІ

Дзвiнок дав знати, що заняття на сьогоднi закiнчилися. Принаймнi для третього курсу iсторичного факультету зi спецiальностi «археологiя». Валерiй Пшеничний, молодий доктор iсторичних наук, закiнчив лекцiю, але замiсть того щоб попрощатися до наступноi пари, застережливо пiдняв руку.

– Прошу хвилинку вашоi дорогоцiнноi уваги, молодi люди! – зупинив вiн потiк студентiв, що саме народжувався. – Я розумiю, що бiльшiсть iз вас зараз знiматимуть стрес у найближчому кафе, але тамтешнi власники не збiднiють, коли ви замовите своi порцii на п’ятнадцять хвилин пiзнiше.

Увесь цей тиждень i, можливо, ще наступний я буду на мiжнароднiй конференцii у Ряшевi. Не забувайте, що наближаеться модульний тиждень.

– А хто його прийматиме? – озвалася вражена бiлява студентка, поставивши спiльне для всiеi аудиторii запитання.

– Мене тимчасово замiнятиме Галина Василiвна.

Аудиторiею покотився шум.