Галицька сага. Велика війна

Стомлений переiздами та невiдомiстю органiзм миттю вiдключився.

Так четвертого вересня чотирнадцятого року табiр для iнтернованих Талергоф прийняв перших в’язнiв.

9

Мала стрiлка годинника, що стояв навпроти, вперто наближалася до цифри 9, i Карл Франц Йозеф Людвiг Губерт Георг Отто Марi фон Габсбург-Лотаринзький, двадцятисемирiчний спадкоемець австрiйського престолу, вже почав побоюватися, що скоро годинник покаже дев’яту годину, i цiсар вирушить спати. А те, що буде саме так, молодий Карл не сумнiвався.

Важко, маючи вже вiсiмдесят чотири роки, змiнювати свiй розпорядок дня, що залишався сталим ось уже понад пiвстолiття.

Але i важко отак сидiти у приймальнi перед кабiнетом iмператора Австрii та короля Угорщини у сподiваннi отримати аудiенцiю.

Карл розумiв, що тут не обiйшлося без «дружньоi» поради начальника Генерального штабу генерала Франца Конрада фон Гетцендорфа, який мав неабиякий вплив на старезного цiсаря i не приховував свого зневажливого ставлення до молодого спадкоемця. Втiм, таке ставлення було взаемним.

Карла також дратували надмiрний авторитаризм i самовпевненiсть генерала, спроби вiдсунути його на заднiй план.

Вiн нiколи не забуде вiйськову нараду в Генеральному штабi 12 серпня, коли Францiя i Британiя оголосили вiйну Вiдню. Тодi вiн прибув (як спадкоемець) у Генштаб, де саме обговорювалася ситуацiя, що склалась у Європi. Так сталося, що мiждержавний конфлiкт мiж Вiднем i Белградом, на якому наголошував фон Гетцендорф i який мав завершитися за кiлька днiв, виявився запаленим сiрником, кинутим на купу висушених дров.

Судячи з доповiдей генералiв, Карл зрозумiв, що нiхто нi на що таке не розраховував. Тодi начальник Генерального штабу врочисто (аж надто врочисто!) представив генералам увiшаного орденами молодого спадкоемця в мундирi лейтенанта гусарського полку й одразу поцiкавився його думкою про ситуацiю в Європi.

Йому досi соромно за той свiй виступ. Вiн досi бачить очi присутнiх генералiв, якi змушенi були його слухати. Вiдтодi вiн бiльше мiсяця не з’являвсь у будинку, де розташовувався Генеральний штаб, але сьогоднi вирiшив усе змiнити.

Щоправда, цiсар не спiшить його прийняти.

Коли ж Карл вирiшив, що сьогоднi нiчого не вдасться, у дверях виник камергер.

– Їх iмператорська величнiсть чекае на вас! – урочисто повiдомив вiн.

Карл рвучко пiдвiвся, поправив на шиi орден Золотого руна i впевненими кроками зайшов до кабiнету.

Цiсар Франц Йосиф І сидiв за столом на другому кiнцi великоi кiмнати.