Галицька сага. Велика війна

На ньому був його улюблений бiлий кiтель, перев’язаний бiло-червоною стрiчкою. Побачивши Карла, Франц Йосиф пiдвiвся з-за столу i на диво твердими кроками рушив йому назустрiч.

– Мiй любий онуку! – сказав вiн, обiймаючи Карла. – Радий тебе бачити!

– Маете чудовий вигляд, Ваша величносте! – мовив Карл.

– Не обманюй! – вiдказав цiсар. – Який чудовий вигляд може бути у моему вiцi? Тiльки не треба менi тут слiв, що я ще досить добре тримаюся на своi роки.

– Але ви дiйсно маете гарний вигляд! – не вгавав спадкоемець.

– Давай закiнчимо з цим полiтесом! Ти прийшов – i добре! Поговорiмо. Але спершу сядьмо, а то хоч якими б були твоi слова про мiй стан, менi легше сидiти, нiж стояти.

– Як вам буде зручнiше, Ваша величносте!

– Саме так менi зручнiше!

Франц Йосиф посадив спадкоемця престолу в крiсло навпроти себе.

– Як почуваються Отто й Аделаiда? – поцiкавився вiн.

– Дякую, добре. Делi минув уже дев’ятий мiсяць, а Отто чи не щодня виглядае вас за вiкном, – вiдповiв Карл.

– Зiта?

– Дружина також постiйно допитуеться про вас.

Цiсар зiтхнув.

– Як менi iнодi хочеться все кинути i поiхати до вас у замок, до Зiти, до онукiв! Менi завжди там добре, – сказав Франц Йосиф. – Але, на жаль, вiйна! То яка твоя думка про останнi новини з фронтiв?

Карл думав, що вiдповiсти. Помiтивши, що внучатий племiнник вагаеться, цiсар допомiг йому.

– Хоч ти перестань жалiти мене! Не уподiбнюйся фон Гетцендорфу, який своiм священним обов’язком перед iмперiею вважае вiдгородити iмператора вiд поганих новин! Те, що ми залишили Лемберг i всю Галiцiю, я вже знаю.

«Не варто хвилюватися, Ваша величносте, це лише звичайне вирiвнювання лiнii фронтiв!»

Цiсар гмикнув.

– Знайшов, де iх вирiвнювати! І для цього треба було вiдступити на сотню кiлометрiв? – сказав вiн. – Я завжди любив повертатися до Лемберга i до всiеi Галiцii. Та що там грiха таiти, до Буковини також! Там я вiдчував любов простих людей до себе, любов не показну, не обов’язкову, як от у Сербii чи навiть в Угорщинi, але щиру, навiть первiсну.

І русини, i гуцули любили мене не через те, що я цiсар i можу для них щось зробити, хоч i не без цього. Вони любили мене через те, що… хотiли цього, можливо, сподiвалися на якiсь реверанси, але я не виправдав цього. Карле, тобi, як моему наступнику, варто навчитися простоi речi: нiколи не обманюй тих, кому довiряеш i хто довiрився тобi. Твоя мова мусить бути прямою, як полiт, хотiв сказати, стрiли?, але стр?ли зараз не лiтають.