Поміж двох орлів

Ось праворуч красунчика короля сидить великий канцлер Лев Сапiга, напевне, едина людина iз присутнiх, до якоi Жолкевський не мав претензiй. Уперше iм довелося зустрiтися пiд час Лiвонськоi вiйни, коли вiйська короля Баторiя осаджали Псков. Тодi полк крилатих гусарiв, сформований особисто Сапiгою, дiяв успiшно пiд час облоги.

Лiворуч Сигiзмунда, на своему звичному мiсцi пiд час подiбних нарад, сидить воевода Брацлавський Ян Потоцький[14 - Ян Потоцький (1551–1611) – польський шляхтич, вiйськовик, урядник, державний дiяч Речi Посполитоi.

] – давнiй супротивник Жолкевського. Гетьман, звичайно, вiддавав належне вiйськовим здiбностям Потоцьких, але саме Ян i його брат Стефан старалися якнайдалi вiдсунути його вiд короля.

Навпроти Жолкевського у крiслi з рiзьбленою спинкою зручно вмостився перемишльський конселян Станiслав Стадницький.[15 - Станiслав Стадницький (1551–1610) – староста сiгулдський, кальвiнiст. Через свiй характер носив прiзвисько «Диявол з Ланьцута».] Його поява тут була найбiльшою несподiванкою, якщо взяти до уваги той факт, що два мiсяцi тому той же король приiжджав до Стадницького у щойно захоплений ним замок Риботичiв для оголошення «мировоi».

Видно, справи у Сигiзмунда не такi вже й райдужнi, як той намагаеться iх подати, коли доводиться просити допомоги у «Диявола з Ланьцута», як поза очi називають Станiслава Стадницького.

Поруч Жолкевського всадовили щойно прибулого гетьмана Литовського Яна Карла Ходкевича.[16 - Ян Кароль Ходкевич (1560–1621) – польський вiйськовий i полiтичний дiяч литовсько-руського походження, Великий гетьман литовський.

] Його польний гетьман поважав найбiльше, адже Ходкевич воював пiд його началом пiд час розгрому Северина Наливайка. Тодi Карл сподобався йому своею рiшучiстю – якiстю не останньою для полководця. Три мiсяцi тому двотисячна армiя пiд його командуванням взяла Пернов, потiм повернула до Риги, де його кавалерiя розбила передовi вiйська шведiв пiд командуванням графа Мансфельда. Це забезпечило Речi Посполитiй домiнування в цьому регiонi.

Замикав застiлля велзький староста Олександр Корвiн-Гонсевський.[17 - Олександр Корвiн-Гонсевський (? – 1639) – польський военачальник i дипломат.] Наймолодший серед присутнiх, вiн, тим не менше, встиг повоювати в армii Гришки Отреп’ева i спiзнатися з теперiшнiм самозванцем.

– Панове! Хочу повiдомити вам, що я остаточно вирiшив пiти вiйною на Московiю, – урочисто почав король Сигiзмунд ІІІ.

Урочистiсть рiшення короля присутнi нiяк не оцiнили.