На нашем сайте вы можете читать онлайн «Без козиря (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Без козиря (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
Краткое содержание книги Без козиря (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Без козиря (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Панч) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
Без козиря (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Без козиря (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Коногони, з товстими петлями арапникiв на шиi, з виглядом уже повiшених, грiзно вертiли очима й пiдсилювали свое обурення крутими словами:
– Вам-то нiчого, що за два мiсяцi i досi не заплатили, а ми скоро виздихаемо!
– Уже й виздихаемо, – крутив докiрливо головою Задоя. – Конешно, розцiнки малуватi: вiйна. Страна бедная стала.
– Нехай у тебе позичить. А ми дурно працювати на буржуiв не будемо!
– Попросять. – І Задоя кивнув догори. Над головами на естакадi маячив солдат у касцi й з багнетом за плечима.
– І ми колись iх попросимо. Думаеш, навiки це?
Байда розповiв уже про свое звiльнення. Почуваючи пiдтримку з боку шахтарiв, вiн тепер дав волю своему обуренню. Його бас гудiв голоснiше за всiх i збуджував iнших:
– Треба тiльки купи держатися.
– Що вони тодi зроблять з нами?
– Якби ж усi так!
Треба було, щоб про це хтось крикнув голосно, i вони безпорадно озиралися довкола. Час уже було спускатися в шахту, проте шахтарi все ще топталися у дворi, не знаючи, на що зважитися.
– Як був ревком, тодi знали…
Хтось iз заднiх гукнув:
– Максим Мостовий!
Голови, як на раптовий пострiл, повернулися на голос.
Кiлька днiв тому на шахтi пройшла поголоска про втечу Мостового iз тюрми, але в це не вiрили. І от вiн з'явився. В шахтарiв заiскрилися очi, наче iм прибуло сили. Де ж вiн? За звичкою озирнулися до ворiт, але побачили тiльки каски й папахи, зирнули в iнший бiк, де пiд сонцем жеврiли iскрами вали вороного вугiлля. Мiж ними ступав Максим Мостовий.
– Та обережнiше, чорти, мене вже й без вас наштовхали. Чого це ви носи повiсили?
– Та ти що, не знаеш про новий наказ?
– Розстрiлами залякують? – І Максим кивнув на естакаду, на якiй стояв Ганс i завбачливо дивився в iнший бiк.
– Ти того не бiйся, – шепнув на вухо Байда.
– А чого нам боятися окупантiв? Ми дома, нехай вони бояться, бо не сьогоднi-завтра, а доведеться п'яти салом намазувати. Все ото вiд безсилля, товаришi, накази iхнi.




