Бо війна – війною…

Талант! Та про нього потiм…

Сталося у Стрию нечуване свинство: за наказом Кирила Трильовського, який тепер командуе нами з Вiдня, iз двадцяти тисяч добровольцiв вiдiбрано тiльки двi – здебiльшого з iнтелiгенцii i студентiв, а сiльським хлопцям звелено розходитися по домах. Вони й пiшли – злi, розчарованi й ображенi на панство, i багато з них, кажуть, додому не добралося: iх виловлювали мадярськi польовi жандарми i закованих вели на розстрiл за те, що вони буцiмто пробували пробиратись до росiян. Та все те якось унормуеться, набiр до УСС буде продовжуватись, то ти… А втiм – як знаеш…

Нас обмундирували в гонведську унiформу, тiльки й того, що на лiвому боцi чако дозволили почепити вiдзнаку «УСС» i привели до присяги в стрийському Народному домi.

Вишикували рядами перед вiвтарем, оркестр заграв «Боже, буди покровитель цiсарю, его краям», командант Галущинський виголосив довгу промову, з якоi я запам’ятав лише одну фразу: «Нехай веде нас до побiди гадка про найяснiшого пана цiсаря!», i закiнчив вигуком: «Хай жие Франц-Йосиф, гох!»

У залi тричi пролунало «гох», я мовчав, а тодi побачив, як iз другого ряду стрiльцiв, що стояли спереду, демонстративно вийшов Лесь Курбас i подався до виходу.

Бiльше я його не бачив.

Завтра виiжджаемо у Сколе, а звiдти до коша у Варпаланку бiля Мукачева, де пройдемо вишкiл. Легiон усусусiв зачислений до корпусу генерала Гофмана, який пошле нас на битву mit Gott f?r den Kaiser und Vaterland[11 - З Богом за кайзера i батькiвщину (нiм.).].

P. S. Жiноча чета виступае разом з нами.

Катрусi там нема. Що з нею? Я хотiв випитати у Гриця, вiн повинен би знати, та Гриць уперто уникав зустрiчi зi мною. А пiсля присяги вiдразу виiхав до Вiдня – нiбито висвячуватися на польового курата… Я напишу з Варпаланки, а ти сповiсти: може, Катруся повернулася-таки в Пилипiвку?

Роздiл другий

Наступного дня перед обiдом Янченко, Нiструл i Горбов принесли перший улов: iз десяток доброго харiуса i двi воронобокi тлустi щуки. Я зiбрався у тундру по дрова: треба варити юшку.

Спитав, де Пеньков, може б, вiн допомiг менi: з дровами в тундрi сутужно. Юра сказав, що Степан подався вранцi уздовж озера з рушницею. Менi стало дивно, чому з рушницею: полювати ще не можна, пташата-курiпки тiльки-но почали опiрюватися. Певне, за звичкою…

Пiдоспiла й менi робота. Риболовлею я не займався: не йде менi риба на гачок, та й не вистачае терпiння невiдривно вдивлятися у поплавець. Для мене вiдпочинок – ватра, дрова i кухня.