На нашем сайте вы можете читать онлайн «Бо війна – війною…». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Бо війна – війною…

Автор
Дата выхода
12 июля 2021
Краткое содержание книги Бо війна – війною…, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Бо війна – війною…. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
Роман «Бо війна – війною…» (1989) – це розповідь про складний життєвий шлях галичанина, якому довелося пройти через Першу світову війну, еміґрацію, повернення на Україну і репресії 1930-х років. Широта подій, зображених Р. Іваничуком, захоплює – від натуралістичних картин Першої світової, польсько-української війни 1918–1919 років до виживання українських еміґрантів за кордоном. Письменник змальовує останні дні життя і смерть Івана Франка; на сторінках роману постають Микола Хвильовий, Лесь Курбас, Степан Рудницький, Олександр Олесь та інші представники цвіту української нації; а також оживає побачена очима першопрохідців краса Північного полюсу.
Бо війна – війною… читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Бо війна – війною… без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Нинi ж ти настроений на мою хвилю, тож слухай, поки мозолиш зображення тундровоi потвори з наiвним бажанням вiдчужити злу силу, що впродовж багатьох десятилiть глумилася над твоiми батьками i над тобою.
«Сам розумiю, – вiдiзвався я на ласкавий голос батька, – те, що роблю, – дитяча забава. Але ж вона мае первiсний прецедент. Людство в дитячому вiцi вдавалося до заклинань, ритуальних танцiв, зображень тотемiв: пiтекантроп рисував на стiнi печери дракона – для чого б то? Може, для того, щоб застерегти далеких нащадкiв перед злими силами, якi чигали на нього звiдусiль, а можливо, створював собi талiсман надii на перемогу над ними? Чому ж в’язнi всiх часiв записували на стiнах камер слова молитов, революцiйнi гасла або ж прокляття поневолювачевi? Хiба могло це змiнити його долю? Нi.
Це правда… Скiльки разiв над рiчкою П’явою в Італiйських Альпах, коли смерть наповзала i з землi, i з неба, я, завзятий радикал i атеiст, гаряче вимовляв слова «Отченаша»; скiльки разiв найбруднiшою лайкою заклинав ту смерть – i вона вiдступала, а в час передишки я, немов печерна людина, яка малюе на стiнi образ сонця або дракона, свято вiрив у магiчну силу молитовного i брудного слова.
Я згадав про iталiйський фронт… Про це розповiм тобi iншим разом – розкажу про кровожерного дракона, iм’я якому Габсбург, котрий збирав докупи галицьких украiнцiв, користаючи з iх вiри в цiсарську ласку, i кидав нас, смiливих i вiдчайдушних, бо ж у боротьбi за обiцяну волю усяк стае таким, у найстрашнiшi военнi вирви то на Макiвцi, то над П’явою, то в албанських горах, щоб винищити нас до ноги й опiсля не мати клопоту з нами; посилав на вiрну смерть, i ми йшли, ми воювали, мов барси, й гинули, як мухи.
Я вийшов з того пекла навiть не поранений. Як могло так трапитися, не знаю i досi, – невже тi розпучливi слова благань i проклять мали якусь силу? Я пройшов дном другого в моему життi пекла – у польському концтаборi в Домб’е i залишився живий.
Тi листи, якi писав менi брат Михайло зi Стрия, Мукачева, Львова, я прочитав аж пiсля вiйни, мати iх зберегла.









